Жив-Був один багатій. У нього був великий хутір і єдиний працівник.
Одного разу, коли працівник ішов на хутір, почалася заметіль.
- Моя справа зробити те, що повелів мені хазяїн, а не міркувати, - розв'язав працівник. Розстелив він снопи на току й прийнявся за молотьбу. Бачачи, що працівник не вертається з хутора, хазяїн пішов Доглянути, чому ж він зайнятий у такий непогожий день.
На току хазяїн побачив, як у сніжних заметах працівник невтомно поганяє биків.
- Ах ти осів! - обурився багатій.- Треба було тобі подивитися на погоду й на людей, щоб довідатися, як надходити у таких випадках. Ти ж зіпсував мій хліб!
На інший день погода була ясна, і працівник знову пішов на хутір.
А до кінця дня туди прийшов хазяїн і побачив, що працівник гріється на сонце.
- Чому ти не молотиш? Що ти робив цілий день? - запитав багатій.
- Те, що ти повелів, хазяїн: спостерігав за погодою, а головне — за людьми, які у себе на струмах молотили хліб, - відповів працівник.
Збентежений хазяїн розвів руками й пішов ладь.