У ворони був син, якого вона дуже любила й берегла.
- Слухай, син мій, і запам'ятай назавжди, - сказала якось вона вороняті.- Найбільше на світі бійся людини. Як тільки він нагнеться за каменем - відразу лети. Не дай боже, камінь ще потрапить у тебе.
- Добре, матінка. Я злечу, навіть якщо побачу людину бачили, - відповіло вороня.
- Про моя розумник! - викликнула ворона й, дуже задоволена, клюнула вороняти у голову.
На жаль! Любляча мати занадто палко виразила свої почуття, і пташеня звалилося намертво.