Койонок-Бог (борода - ялиця верхівкою вниз) сидів у тіні берези із золотими листами. Иримчик жує й губами товстими (задоволений!) шльопає:
- Н-На!.. Н-На!..
А там, поруч підошви гори, далеко, заєць-куян, ненажера, траву щипає.
Дивиться на Койонока, пихкає:
- Добре богу живеться. Вовків на його ні, шуліки трусят. Благодать!
Пощипет траву, ніздрів поведе, незадоволений.
Говорить:
- Хоч би мені листів золотих з берези поїсти.
Добре.
Куян довго думав ( від дум навіть вовна полізла), розв'язав:
- До бога-койоноку піду.
Прийшов.
- Здраствуй, бог, - говорить, - як живеш?
Койонок відповідає:
- А нічого живу. Добре. Навіть коли набридає так жити.
- Як не набридне, - говорить Куян, - Бач борода-те яка більша. Як слід чесати - рік чесати треба.
- Вірно, - відповідає Койонок, - довго треба чесати.
Мовчать і один на одного дивляться.
Добре.
Куян говорить:
- Прагнеш, казку розповім?
Бог-койонок думає: які у зайця казки.
Але (добрий був) відповідає:
- Розповідай.
Куян сіл близько повстини, розшитої шовком, у ніг бога. Сам на листи дивиться, облизується, а сам говорить...
А тому що увесь час облизувався - добре у Куяна виходило. Та степ, начебто не степ, а кумис столітній. Колки - не колки, начебто аракчини, каменями оздоблені, по степу розкладені.
Добре.
Койонок крекнув схвально:
- Ек!.. ось заєць!
Спокійно йому стало. Заснув. З повстини звалився.
Заєць зараз до берези, давай листи жерти. До того нажрался, черево як шишка кедрова міцне стало.
Нажрался, заснув.
Добре.
Богу-койоноку сняться сни дурні. Неприємні для бога сни, - те кінь уросит, те замість айрану бруд п'є.
Ледве прокинувся.
Чує - потилиця йому сонце пече.
- Із чого б це, - думає, - тінь завжди гарна була.
Дивиться - на березі половини листів немає.
А Куян поруч спить.
Одна лапа на череві, у роті стирчить половина листочка.
Койонок озлився, фиркнув:
- Що ти наробив? А?
Заєць підхопився й від ситості говорить не може.
- Тьфу! - сказав Койонок. - Яка пика паршива. Ступай.
Та у покарання сказав:
- Буде тобі, ненажера, кращою їжею кора - осикова, гірка.
Піднявся, почав листи нові робити.
Добре.
Ось коли восени аркуш на березі зажовтіє, заєць боїться підійти до кори. Трясеться, душу у нього стрибає.
Я говорю:
А йде. Трясеться, а йде.
Жерти треба.