Жили чоловік і дружина. Чоловік ішов далеко у полі працювати, а дружина залишалася будинку й господарювала. Так час і йшов. Але ось одного разу чоловік, розсердившись на дружину через дурницю, сказав:
- Я працюю на далекому полі, ходжу весь день за плугом і вертаюся втомленим. А ти цілий день сидиш будинку під парасолькою й нічого не робиш. Така несправедливість мені набридла!
Так говорив чоловік. Він був дуже сердитий. На це дружина йому відповіла:
- Про чоловік мій, не гнівайся, давай поміняємося: я буду робити твою роботу, а ти приймися за мою. Ось ми й перевіримо, чия робота важче.
Чоловікові сподобалося це речення.
- Добре, - відповів він, сміючись.- Тепер моя черга сидіти будинку,
Ховаючись від сонця під парасолькою, а ось ти спробуй-но виконай мою роботу! Іди попрацюй у поле, випробуй-но на собі вага плуга!
- Я згодна, - відповіла дружина.- А ти зроби за мене домашню роботу. Із усіх моїх домашніх справ для тебе буде досить і одного! Ранком, коли розвиднить, ти встань, принеси води, підмети будинок, відчини хлів, виведи корів і телят, подій корів, вижени череду пастися. А о шостій годині приготуй їжу й принеси у поле, де я буду працювати.
- А ти виконай мою роботу, - відповів чоловік.- Впряжи биків у плуг і обробляй поле, а твоєї роботи я не боюся!
Домовившись таким чином, вони прийнялися кожний за свою справу. Дружина побрала плуг і погнала биків.
Прийшовши на поле, вона спритно впрягла їх у плуг і прийнялася орати. А чоловік узявся за домашню роботу: приніс води, підмів будинок, потім пішов у хлів і подоїв корів. Але, ідучи, він по неуважності залишив двері у хлів відкритої. Корови ввійшли у сад і пом'яли кущі, кози забралися у капусту й зіпсували грядки.
А хазяїн тим часом сидів будинку й варив м'ясо. Раптом він побачив, що вся худоба вийшла із хліва й пасеться у саду й у городі. За допомогою сусіда він абияк зібрав своїх корів і кіз і загнав їх у хлів.
Але поки він ганявся за худобою по городу, собаки стягнули з вогню м'ясо й з'їли його, коти перекинули горщик з молоком, а вода, що кипіла у казані, утекла й залила вогонь.
Від усього цього селянин утомився так, як ніколи. У нього не вистачило сил почати всю роботу заново. Тому він замкнув худобу у хліву, сіл, склавши руки, і став чекати дружину.
А господарка закінчила свою роботу у поле й погнала биків додому.
- Чому ти сидиш будинку, склавши руки? Чому не приніс мені у поле їжі й що ти їв сам? - запитала вона чоловіка.
- Ти права - відповів він, піднявшись із місця.- Я с твоєю роботою не впорався.
Та він попросив у дружини прощення. Вона упорядкувала усе у будинку й у городі, а чоловік допоміг їй нагодувати замкнений у хліву худоба. Тепер він на неї не гнівався.
Наступного дня чоловік, як і колись, відправився працювати у поле, а дружина прийнялася за домашнє господарство. Із цього дня вони стали допомагати один одному у роботі й так у взаємній любові й згоді прожили своє життя.