Було або не було, сиділа якось куріпка у траві, грілася на сонце.
Та й заснула. Отут-Те й сцапала її лисиця.
Опам'яталася куріпка, але пізно. Тоді вона й говорить лисиці:
- Про лиса! У тебе сьогодні удача - гарний обід. Ти б подякувала аллахові за це.
Лисиця розв'язала, що слова куріпки не позбавлені змісту. Але, як тільки вона відкрила впасти, щоб вимовити молитву, куріпка виявилася на волі. Вона злетіла на найближче дерево, почистила перинки й проговорила:
- Будь прокляті ті очі, що не оглянулися по сторонах, а вже заснули! Дивиться на неї лисиця, ока у неї так горять, що ось-ось брови спалахнуть. Дивиться й говорить:
- Та пропади пропадом той рота, що ще не з'їв, а вже підніс дяку!