Жив у одному лісі могутній тигр. Багато років він полював і наганяв страх на всіх звірів у окрузі. Але пройшли роки, тигр зостарився й уже не міг, як колись, ходити на полювання щодня. Скликав він усіх звірів і сказав їм так:
- Я старий, але ще сабоні мої пазурі й зуби. Та якщо хто посміє ослухатися мене, тому не минути лиха! Отож: щодня хто-небудь із вас буде приходити до мене, і я буду з'їдати його.
Засмутилися звірі, але погодилися. Та щоранку тигр мав ситний сніданок. Плач стояв у лісі: що ні день, те звіром менше. Жила у ту пору у тому ж лісі одна зайчиха. Дивилася вона, дивилася, як звірі безмовно гинуть, і розв'язала провчити тигра. Звірі тільки засміялися, коли вона їм про це сказала.
- Куди тобі! Адже тобі завтра самої йти до тигра. Краще вже Помолися перед смертю.
Нічого не відповіла зайчиха, повернулася й пішла у свою нору. Прийшов час іти до тигра, а вона не йде. Розлютив тигр. Перший раз за весь час без їжі залишився!
Настав наступний ранок. Зібралася зайчиха до тигра й пішла собі не поспішаючи. Приходить до тигра, а він її грізно запитує:
- Знехтувана тварина! Ти чому вчора не приходила? Я через тебе залишився голодним!
- Про всемогутній тигр! Учора я йшла до тебе, як ти велів, але ось лихо: назустріч мені попався інший тигр, такий же могутній і сабоний, як і ти. Схопив він мене й не відпускав цілий день. "Нічого, - говорив він, - твій паршивий боягузливий тигр і без їжі обійдеться!" Тільки зараз удалося мені втекти від нього...
Ще пущі розлютив тигр, підхопився зі свого ложа й заричав:
- Де цей зухвалий хвалько, покажи мені його!
- Так тут недалеко, про всемогутній. Він живе у колодязі.
- Веди мене туди, так скоріше! Я з ним жваво розправлюся! Повела зайчиха тигра. Підійшли вони до колодязя, а зайчиха й говорить:
- Він унизу причаївся!
Заглянув тигр у колодязь, бачить: на нього інший тигр дивиться й ікла скалить. Тигр зовсім розлютив, стрибнув у колодязь і втопив. Так що інший раз і зайчиха може тигра перехитрити!