Якось раз ніс старий з лісу більшу у'язку хмизу. Важко йому було й несподручно. А отут ще сонце пече нещадно! Змок старий, знесилів і не може далі кроку ступнути. Скинув він хмиз зі спини й почав проклинати геть усе: і хмиз, і сонце, і життя свою бідолашну.
- Хоч би прибрав мене Азраил, всемогутній - бог смерті! - голосив старий.- Хоч би він почув мої благання! Прокляте життя!
Та не встигнув старий домовити цих слів, як раптом сам Азраил з'явився до нього.
- Ти мене призивав, старий? - грізно запитав він, насупивши брови.
Злякався старий і пролепетав:
- Про всемогутній, я й справді тебе потривожив. Не чи допоможеш ти мені звалити цей хмиз на спину?!