Жив-Був злий шакал. Іншим шакалам він життя не давав, і розв'язали ті провчити тирана. Думали, думали й, нарешті, придумали.
Стали вони для почала називати злого шакала Тигром.
Дуже сподобалося це злому шакалові. Тепер він зовсім запишався й розв'язав, що на світі немає звіра сабоніше його.
Якось раз бігли шакали по полю й раптом бачать: пасеться величезна череда овець.
- Про Тигр! Ти всемогутній! - задзявкали шакали. - Задери нам вівцю! Геть як горять твої очі побачивши цих ласощів!
Шакал схилив голову на знак згоди, урізався у гущавину овець і задер двох беззахисні ягнят.
Побігли шакали далі. Довго вони бігли й, нарешті, зупинилися близько стайні. Бачать: коштують там прекрасні арабські скакуни. Знову звернулися шакали до свого Тигру:
- Про могутній з могутніх! Ми бачимо, як знову загорілися твої очі! Напевно, ти прагнеш задерти одну із цих дурних коней?
Шакал самовдоволено осклабился й, підійшовши до величезного скакуна, кинувся йому на спину. Скакун не розгубився так так піддяг ногою пихатого шакала, що той перелетів через забір, перекувирнулся у повітрі два рази й без свідомості шльопнувся на землю.
Інші шакали розбіглися по своїх лігвищах, радіючи, що змогли провчити зазнайку.
Через кілька годин отямився шакал, якого тепер уже ніхто більше не називав Тигром. Приплів він у своє лігвище й тихим голосом промовив:
- Не дай Боже, щоб тому, у кого заблищать ока, сказали про цей не вчасно!