Жив-Був піп, мав великий прихід, а був такий жадібний, що великим постом за сповідь менше гривенника ні з кого не брав; якщо хто не принесе гривенника, того й на сповідь не пустить, а зачне страмить: «Екая ти рогата худобини! За цілий рік не міг набрати гривенника, щоб духівникові за сповідь дати, адже він за вас, окаянних, богу молиться».
Ось один раз прийшов до цього попа на сповідь солдатів і кладе йому на столик усього мідний п'ятак. Піп просто сказився. «Послухай, проклятий, — говорить йому, — звідки ти це видумав принести духівникові мідний п'ятак? Смієшся, чи що?» — «Помилуй, панотець, де я більше поберу? що є, то й даю!» — «По б..... так по шинках носити, мабуть, є гроші, а духівникові одні гріхи тягнеш! ти про такий випадок хоч украдь що так продай, а священикові принеси, що личить; заодно вже перед ним покаєшся й у тому, що поцупив; так він усі тобі гріхи відпустить». Та прогнав від себе піп цього солдата без сповіді. «Та не приходь до мене без гривенника».
Солдат пішов ладь і думає; що мені з попом робити? Дивиться, а близько крилоса коштує попівський ціпок, а на ціпку висить боброва шапка. « Дай-но, — говорить сам собі, — спробую цю шапку потягти». Відніс шапку й потихеньку вийшов із церкви так прямо у шинок; отут солдат продав її за двадцять рублів, приховав гроші у кишеню, а гривенник відклав для попа. Відвертав у церкву й знову до попа. «Ну, що, приніс гривенник?» — запитав піп, — «Приніс, панотець». - «А де побрав, світло?» — «Грішний, панотець, украв шапку так продав за гривенник». Піп побрав цей гривенник і говорить: «Ну, бог тебе вибачить, і я тебе вибачаю й дозволяю».
Солдат пішов, а піп, покінчивши исповедивать своїх парафіян, став служити вечерню; відслужив і став додому збиратися. Кинувся до крилосу побрати свою шапку, а шапки-те немає: так простоволосий і додому прийшов. Прийшов і зараз послав за солдатом. Солдат запитує: «Що завгодно, панотець?» — «Ну, скажи, світло, по правді, ти мою шапку украв?» — «Не знаю, панотець, чи вашу украв я шапку, а тільки такі шапки одні попи носять, більше ніхто не носить». - «А з якого місця ти її стягнув?» — «Так у нашій церкві висіла вона на попівському ціпку у самого крилоса», — «Ах ти, сукин син, такий-сякий! Як змів ти украсти шапку у свого духівника? Адже це смертний гріх!» — «Так ви, панотець, самі мене від цього гріха дозволили й вибачили».