Принцеса-Кобра

9-10-2016, 15:07 | Португальські казки

Жили на світі король із королевою, і народилася у них дочка. Радів король, раділа королева, але недовго тривало їхнє щастя. З'явилася у палац стара відьма й перетворила маленьку принцесу у кобру, наклала на неї закляття: лише тоді повернеться до неї людський вигляд, коли доторкнеться вона до тельця новонародженої дитини. Вислизнула золотава змійка з колибельки й зникла.

А жив у тих місцях бідний селянин з дочкою. Щодня ходила дівчинка на луг пасти овець. Та ось одного разу побачила вона у траві золотаву змійку, так таку милу! Дівчинка схилилася над нею й приголубила. А маленька кобра й говорить їй людським голосом:

- Побери мене до себе жити, я тебе віддячу. Тільки не показуй мене нікому.

Так пастушка й зробила: віднесла змійку додому, сховала й кормила її молоком ранком і ввечері потихеньку від батька з матір'ю.

Час ішов, дівчинка росла, і кобра росла. Ось якось говорить змійка своїй подружці: попроси, мол, батька з'їздити у місто й купити скриню-убрання складати. Селянин любив свою дочку й радий був їй у всьому догодити, а тому назавтра ж відправився у місто й купив велику скриню. Повернувся додому, відкрив - глядь, а там повно золота й дорогоцінних каменів. Зрадів селянин, купив землі, побудував великий прекрасний палац, і стали вони жити у достатку, а дочки його, яка на той час стала чарівною дівчиною, не доводилося більше пасти батьківська череда. Цілими днями відіграла вона з улюбленою змійкою, яку оселила у новій скрині.

Одного разу ввечері кобра й говорить:

- Приготуй-но собі на завтра найкрасивіше плаття, тому що зранку почнеться у цих місцях королівське полювання й принц проїде повз твій будинок.

Так і трапилося. Ранком виїхав принц на полювання зі своєю свитою й дуже здивувався, коли побачив перед собою чудовий палац. Під'їхав принц ближче, заглянув у вікно, а там дівчина, струнка й прекрасна. Отут принц у неї й закохався. Вийшов до нього батько дівчини, запросив у будинок і прийняв усі з почестями й частуванням.

Погостював принц у палаці й відправився додому, але втратив він спокій, тому що всією душею полюбив прекрасну дівчину.

А кобра й говорить:

-Чекай, подружка: через три дні прибуде сюди король сватати тебе за свого сина.

Та знову вийшло, як сказала змійка. На третій день приїхав король із усім своїм двором - побажав глянути на хазяйську дочку. Та так вона йому сподобалася, що він відразу попросив її у дружин своєму синові, Батько дівчини з радістю погодився, і призначили вони день весілля.

Ось напередодні весілля кобра й говорить нареченій:

- Завтра повезуть тебе у місто у королівській кареті. Посади мене у скляну скриньку й побери із собою.

Так дівчина й зробила. А принц побачив у кареті скринька із золотавою змійкою й давай з нею відіграти. Змійка у скриньці кружляється, танцює, а принц любується.

Зовсім небагато залишалося шляхи до королівського палацу, коли закрутилася кобра у скриньці й давай рости, рости, тріснуло отут скло й розлетілася скринька на дрібні осколки. Не встигнув принц отямитися, як сковзнула кобра нареченій на груди й шепнула їй:

-Вибачай, подружка! Ось прийде час народитися твоїй дитині, відкрий навстіж віконце у сад і нічого не лякайся. - Із цими словами кобра вислизнула з карети й зникла.

Кинувся принц до нареченої, запитує, не вкусила чи її страшна кобра.

- Ні, ваша високість, - посміхнулася дівчина. - Змійка давно вже живе у моєму будинку й ніколи не заподіювала мені зла.

Тим часом доїхали вони до королівського палацу. У той же день зіграли веселе весілля, і зажили молоді дуже щасливо,

Вікно у кімнаті принца й принцеси виходило у сад. Часто по вечорах сиділи вони у відкритого вікна й чекали, не чи з'явиться золотава змійка, але вона не з'являлася.

Та ось настав день, коли народився у принцеси маля. У ту ж мить почулося шипіння й у відкрите вікно вповзла величезна кобра. Усі, хто був у кімнаті - і лікарі, і служниці, - злякано кинулися геть. А кобра сковзнула до принцеси, яка тримала на руках дитини.

Вбіг у кімнату стривожений принц, і що ж він бачить? Дружина його весело посміхається, а поруч коштує гарненька дівчина й тримає на руках новонародженого хлопчика.

Отут і король із королевою прийшли. Дівчина й говорить:

- Спали з мене злі чари, знову стала я людиною. Тепер би знайти мені своїх батьків. Зла чаклунка розлучила мене з ними, перетворила мене у жахливу кобру.

Обрадувалися король із королевою, прийнялися обіймати принца й принцесу. А потім у палаці було велике свято. Та я там був, так тільки не їв і не пилок.

Зараз ви читаєте казку Принцеса-Кобра