Жив колись падишах. Розв'язав він переодягтися у одяг дервіша й походити по місту, подивитися, як живе його народ.
Сказане — зроблене. Іде падишах і бачить — сидить Балули Зана на перехресті, а перед ним три жмені землі.
Привітався падишах і запитав:
- Балул, що ти отут робиш? Що це лежить перед тобою?
- Земля. Я продаю її, — відповів Балул. Падишах зрозумів, що Балул неспроста продає ці три жмені землі.
- А скільки ти за них просиш?
- За кожну жменю по золотім. Вклав падишах йому у руку три золотих.
- Так просиплеться ця земля прокльоном на голову того, хто водиться з безчесними людьми, — сказав Балул і відклав убік першу жменю землі.
- Так просиплеться ця земля прокльоном на голову того, хто ледачий і не почитає свою сім'ю, — сказав Балул і відклав убік другу жменю землі.
- А ця жменя, — продовжував він, — нехай просиплеться прокльоном на голову того, хто осліплений ревнощами. А падишах була людей ревнива. Почув він ці слова, постояв, помовчав і вийшов.