Жив був у тундрі чукча по імені Мачалан.

Багато раз він чув, що у старого ворона є дочка, у якої більші груди.

« Як би мені її побачити? - думає Мачалан. - Зроблюся гарною маленькою рибкою, опущуся у ополонку й почекаю, коли вона прийде по воду!«Захотів старий ворон свіжої води напитися,

Жили старий і баба. У них було два сини. Старший син Нотан, молодший Евьян. Як те говорить один із синів:

- Підемо до оленів;Відправилися. Раптом побачили будинок великий, просторий. Говорить молодший:

- Зайдемо, погріємося. Старший хлопчик говорить:

- Я не піду. Не стану я входити. Сам входь. Пішов

Серед тундри у ріки у землянці жила ворона з вороном. Настало літо, і вони переїхали у ярангу. Пішла ворона у тундру за ягодою, та й народила там дівчинку. Прагла йти додому, а отут напав на неї чорт, вона й сказала йому:

- Побери дитини, а мене відпусти!

Вона пішла, а чорт накинувся на дівчинку. Їв їв, а дівчинка

Одного разу Куйкинняку дружині сказав:

- Збери ягід, а я піду попромишляю лахтачьегожира. Відправився. Прийшов до приморських жителів.

- Привіт, Куйкинняку! Ти прийшов! Навіщо?

- Лахтачьего жиру прошу.

Дали йому калаус (шкіряний мішок), наповнений жиром. Поніс додому. На дорозі знайшов лисичку

Жила коли те у тундрі гарна дівчина – дочка ворона. Наречені давали батькові за дочку більші череди оленів або готові були самі йти у пастухи на три роки.

Батько ладив у зяті старшого сусідського сина. Дочка ж прагла смугастого киту, – вона давно його любила. Та так набридали наречені красуні, що вона кинулася

На березі моря стояла яранга собаки.

Як те влітку пристали нерпи. Витяглися на берег байдару, а самі пішли за ягодою у тундру. Набрали ягід, повернулися, а собака кличе їх у ярангу пити чай.

Зголодніли нерпи й охоче погодилися, але серед них була стара діва, зла презла. Прийнялася вона лаяти собаку й не пустила братові, нерп; поїхали нерпи додому голодні.

Приїхали

Катався Ворон із сопки, а Вовк пробігав повз.

- Ворон, я теж прагну покататися! - говорить Вовк.

- Тобі не можна, отут обрив – упадеш у ріку!

- Я вмію кататися! - сказав Вовк і покотився.

Докотилися вони до обриву, піднявся Ворон у повітря, а Вовк полетів у ріку. Не може вилізти Вовк із крижаної води, просить

Ворон Велвимтилин проковтнув сонце. Увесь час лежить ворон, увесь час пурга, тому що ворон сонце проковтнув.

- Емемкут, – говорить своєї дочки Клюкеневит:

- Сходь ка до ворона Велвимтилину, поклич сюди. Пішла на вулицю, на нарту села. Вийшла жінка, говорить воронові:

- Вставай.

Людина одружилася на ведмедиці. Народився син. Потім виріс син. Батько будинку, а ведмедиця увесь час рибу ловить. Одного разу син батькові говорить:

- Утечемо до живучих у селищі.

Батько погодився. Відправилися. А ведмедиця додому прийшла. Немає

Жили два рідних брата, третьої була їхня сестра. Кликали її Киливнаут. Брати виросли, почали вправлятися, щоб стати сабоними. Потім стали сабоними настільки, що при стрілянині з луків ламалися дерев'яні п'яти стріл. Нарешті стали стріляти стрілами з кістяними п'ятами