Одного разу Куйкинняку дружині сказав:
- Збери ягід, а я піду попромишляю лахтачьегожира. Відправився. Прийшов до приморських жителів.
- Привіт, Куйкинняку! Ти прийшов! Навіщо?
- Лахтачьего жиру прошу.
Дали йому калаус (шкіряний мішок), наповнений жиром. Поніс додому. На дорозі знайшов лисичку дохлу. Побрав її, у калаус поклав.
- Добре, Мити моєї на опушку кухлянки поберу. А Чачучанавут (це вона прикинулася мертвої) потихеньку продірявила калаус і весь жир випустила. Сама втекла. Жир, смерзшийся на снігу, зібрала. Повернувся додому Куйкинняку. Мити запитала:
- Де ж лахтачий жир?
- Зовні залишив, там, у калаусе. Вийшла Мити. Повернулася:
- Нічого немає! Куйкинняку сказав:
- Ех, видне, Чачучанавут продірявила калаус!
Так і не поїли толкуши. Хоч і вичавлював Куйкинняку калаус, нічого не міг вичавити з нього порожньо.
Знову відправився Куйкинняку на промисел лахтачьего жиру. Прийшов до приморських жителів.
- Лахтачьего жиру прошу.
- А де ж той калаус, що давеча ми тобі дали?
- Ех, Чачучанавут продірявила його?
Інший калаус, наповнений жиром, далечіні.
Чачучанавут сказала лисенятам:
- Агов, жваво зріжте мені волосся з половини голови, також брова й вії на одному оці! Жваво зрізали. Побігла назустріч Куйкинняку:
- Жирцу прошу! Дай шматочок жиру. Я твоя давня родичка. Дав їй жиру. Швидко додому повернулася Чачучанавут.
- Жваво вуса й бороду мені налепите. Піду зустрічати Куйкинняку з іншої сторони.
Налепили. Побігла. Куйкинняку побачив її, сказав:
- Привіт! Хто ти?
- Так адже твій двоюрідний брат я. Жиру прошу у тебе.
Наділив її жиром. Швидко додому побігла Чачучанавут. Прибігла.
- Агов, жваво обстрижіть мене всю! Побіжу напереріз Жуйкинняку! Обстригли. Побігла. Прибігла до Куйкинняку.
- Привіт! Хто ти?
- Так адже твій троюрідний брат я.
- Навіщо?
- Жиру прошу я.
Дав жиру. Усе віддав, що було у калаусе. Повернувся додому Куйкинняку. Мити запитала його:
- Де жир?
- Як бути? Спустошили калаус моя родичка. Знову відправився Куйкинняку до приморських жителів. Прийшов.
- Привіт! Прийшов ти! Навіщо?
- Жиру прошу.
- Багато ж ти жиру з'їдаєш!
- Так як же, усі тому, що своєї родички зустрічаю по дорозі, які жир просять. Тепер, добре вуж, у рота наберу.
Куйкинняку набрав у рота. Відправився. На шляху зустрів кривляку. Що ж розсміявся й пролив жир з рота. Пішов додому Куйкинняку. Прийшов. Мити запитала:
- Де жир? Нікчемний ти збирач жиру!
- Як бути? На шляху зустрів я кривляку, не зміг від сміху стриматися й пролив жир.