Людина одружилася на ведмедиці. Народився син. Потім виріс син. Батько будинку, а ведмедиця увесь час рибу ловить. Одного разу син батькові говорить:
- Утечемо до живучих у селищі.
Батько погодився. Відправилися. А ведмедиця додому прийшла. Немає їх будинку. Стала шукати чоловіка й сина. Обнюхала дорогу, стала їх переслідувати.
Потім син почув важкий подих мати переслідує їх. Але втекли від матері. Батько говорить:
- Якщо прийдемо у селище, те не можна буде балуватися своєї силою.
Як побачили людей, обрадувалися. А коли прийшли, – став син відіграти. Злегка вдарить кого небудь і відразу вб'є, тому що сила у нього ведмежа. Потім сказав син:
- Піду ка я куди небудь, тому що тут усіх можу перебити нізащо. Пішов. Сказали йому:
- Звідси підеш, побачиш шість коней. У будинок увійдеш, побачиш шість мисок з їжею. Не їж з них.
Не послухався. Відразу поїв з однієї миски. Отут прийшли воїни. Стали їсти. Один сказав:
- Де моя миска? Хто їв? Хлопчик сказав:
- Ятут прагли його вбити. Стали тягти на вулицю. Не змогли, Відразу він усіх їх побив. Пішов. Потім побачив одного коня. Увійшов у будинок, а там одна миска. Поїв. Та приходить додому хазяїн: Говорить:
- Де моя їжа?
Сказав ведмежий син:
- Я з'їв. Говорить:
- Спасибі, що прийшов ти. Моїх товаришів усіх перебили на війні.
- Де воювали?
- Завтра покаджу.
На інший день відправилися. Раптом побачили людей:
- Дивися ка, геть вороги йдуть! Сховайся! Сховалися. Стали підходити ті на лижах. Відразу хлопчик став убивати їх. Потім усіх поубивал і сказав.
- Підемо туди, де їхній будинок.
Побачив більшу сопку. Там глибоко урита землянка. Сказала людей:
- Уперед ти спускайся. Хлопчик відповів:
- Ні, краще ти.
Спустився воїн. А хлопчик утік. Залишений там почав плакати. Потім павук спустився. Сказав йому: – Ти що плачеш?
- Тому що юнак залишив мене тут одного. Не можу вийти. Говорить павук:
- У мене є ремінь, але слабкий. Добре, витягнуся ка я тебе.
Та витягся.