Катався Ворон із сопки, а Вовк пробігав повз.
- Ворон, я теж прагну покататися! - говорить Вовк.
- Тобі не можна, отут обрив – упадеш у ріку!
- Я вмію кататися! - сказав Вовк і покотився.
Докотилися вони до обриву, піднявся Ворон у повітря, а Вовк полетів у ріку. Не може вилізти Вовк із крижаної води, просить Ворона, щоб допоміг йому.
- Ти адже вмієш кататьея! - відповідає Ворон, – Я дам тобі череда оленів!
- Не треба, у мене є олені!
- Я віддам тобі свою сестру!
- Добре! - погодився Ворон і допоміг Вовкові вибратися з води.
Вискочив Вовк на берег, отряхнувся й побіг у тундру, а бачили крикнув:
- Ти занадто чорний для моєї сестри! Піднявся Ворон, перелетів через сопку й упав напути Вовка, обернувшись м'ясом. З'їв вовк м'ясо, а Ворон знову став Вороном і вивернув навиворіт утробу Вовка, розкидав кишки, як вовчу принаду. Притяг Ворон Вовка додому.
- Давай святкувати! - сказала дружина Воронові. - Почекаємо синів з тундри!
А брати Вовка чекали чекали його й пішли шукати, так по дорозі з'їли принаду й подохли. Сестра чекала чекала й послала двох братів, що залишилися. Пішли вони й теж з'їли принаду. Так і не дочекалися вовків братів будинку.
Довелося сестрі йти полювати.
Вона ушибла ногу на полюванні, тільки-но допхалася додому., – Не можу більше полювати, нехай мати йде! - сказала сестра, лягла й більше не встала.
Мати у ту ніч народила сина – так такого, що він зранку заговорив, а ввечері пішов у тундру на полювання. Ранком синок приніс цілого оленя, Сидить син, п'є чай і запитує:
- Тому у нас так багато постель?
- Це старі постелі, – відповідає мати.
- Тому у нас так багато луків і стріл?
- Це стріли твого батька!
- Ні, у вас, вірно, дітей не тільки ми із сестрою, а більше було. Бачу слідами біля яранги.
Уночі молодший син пішов слідами своїх братів і прийшов до стійбища Ворона. Заходить у ярангу й запитує Ворона:
- Де мої брати?
- Не знаю, – говорить Ворон.
- А що це розкидане навколо вашого стійбища?
Злякався старий Ворон, сховався, сховалася і його дружина.
Пішов Вовк у іншу ярангу, а там лежать його брати. Пожвавив їхніх усіх молодший брат.
Поїхали брати додому й захопили із собою дочка Ворона. Розплакалася дівчина:
- Батько мене лаяти буде!
- Не буде, він у мене всіх братів убив! - сказав молодший Вовк.
Приїхали брати додому, обрадували батька, мати й сестру.
- Тому ви мені не сказали нічого про моїх братів? - запитує молодший син.
- Я думала, що й тебе Ворон уб'є! - сказала мати. Повернулися брати ворони з тундри додому. Сіли питьчай і запитують:
- Де ж наша сестра?
- Ай, ай, ми про неї забули! - сказала мати й побігла за дочкою у сусідню ярангу, так як закричить:
- Немає там нікого, усіх відвіз молодий Вовк! Приїхали брати ворони до братів вовкам. Приїхали, побачили свою сестру й запитують:
- Навіщо ти тут?
- Мене вовки відвезли.
- Навіщо ви побрали нашу сестру? - запитали брати ворони у братів вовків.
- А навіщо ваш батько вбивав моїх братів? - запитав молодший Вовк.
- Ми нічого не знаємо, нас не було будинку, Довго сперечалися Ворони з Вовками й розв'язали – у кого сімейство менше, у того й залишиться дівчина. Порахували- у Ворона виявилося більше. Посперечалися знову й розв'язали – у кого менше речей, у того й залишиться дівчина. Виявилося – у Ворона речей більше. Знову стали сперечатися. Тоді менший Вовк і говорить:
- Давайте мінятися сестрами!
Так і зробили. Брати ворони залишили свою сестру вовкам, а сестру вовків відвезли до себе, Та більше ніколи не сварилися.
Усе.