Жили старий і баба. У них було два сини. Старший син Нотан, молодший Евьян. Як те говорить один із синів:
- Підемо до оленів;Відправилися. Раптом побачили будинок великий, просторий. Говорить молодший:
- Зайдемо, погріємося. Старший хлопчик говорить:
- Я не піду. Не стану я входити. Сам входь. Пішов старший хлопчик, а молодший у будинок увійшов. Бачить він одні тільки келе (чорти): вони стрибають, шумлять і б'ють у бубни. Ледве було не втік хлопчик від страху. Затримали його келе й говорять своїм жінкам:
- Погодуєте його ліпше.
Стали годувати хлопчика. Виявляється, келе дають йому людське м'ясо. Відмовився їсти. Говорить:
- Додому піду. Говорять йому келе:
- Краще поспи тут.
Ліг хлопчик. Раптом келе прийнялися ножі точити. Та говорять: – Коли ж станемо їсти цієї людину? А баба їх говорить:
- Напевно, сьогодні вечірком. Раптом хлопчик підхопився й сказав:
- Ну но, я поки поб'ю у бубон. Дали йому бубон. Став у бубон бити й говорить:
- Зараз більшими ножами почнете мене різати. Перестав бити у бубон і вибіг на вулицю. Келе стали його переслідувати. А хлопчик підбіг до каменю, на якому розбивають кості, і сказав:
- Ну но, камінь, упади ти прямо на цих чортів. Та впав камінь. Убив одного келе. А хлопчик утік. Додому прибіг, його старший брат зрадів. А келе схопили вбитого родича, скакають, співають:
- Ось добре, убили ми чоловічка, з'їмо його! ПРО про про! Стали келе варити. Стали їсти. Раптом їх баба говорить:
- Може, це великий палець руки нашого келе я вийняла з юшки?
Та стали плакати. Потім один келе сказав:
- Ну но, підемо, справді вб'ємо Евьяна. Відправилися келе. Прив'язали собак ведмедів. Стали підходити келе, людей і говорить:
- Як перейдете? Подивитеся, тут вода більша. Подивилися келе, – виявляється, на тій стороні ріки Евьян коштує. Кричить:
- Вам мене не побрати! Ось аркан тримаєте!
Ухопилися келе за аркан, а Евьян аркан тягне. До середини ріки підтаскав їх Евьян і ремінь кинув. Та всі келе потонули.