Жили два брати - багатий і бідний. Настав Новий рік, у бідняка у засіках порожньо, нема чим дітей нагодувати. Приш-Лось йому волею-неволею йти до багатого брата просити про по-міць.
- Дай мені, брат, заради свята небагато м'яса у борг, - говорить бідний брат.
Нічого не сказав багатий брат, приніс коров'ячу ногу й жбурнув її біднякові.
Поклонився той, став дякувати. А багатій розлютився, прикро йому, що довелося м'ясо віддати, крикнув:
- Одержав і провалюй! Іди із цією коров'ячою ногою хоч до самого Хийси! Побрав бідний брат м'ясо, а сам думає: "Робити нема чого, раз брат велів, прийде йти до Хийси. Тільки де я його знайду?"Іде він, іде по лісовій стежці, чує - сокири стукають. Підійшов ближче - дроворуби. Запитує їхній бідний брат:
- Скажіть, дроворуби, не чи знаєте ви дороги до Хийси?
- Знати-Те ми знаємо, тільки йти до нього не радимо. А навіщо він тобі?
- Так треба йому ось коров'ячу ногу знести. Дроворуби говорять:
- Іди від стосу до стосу - це ми для Хийси дров нарубали - так і дійдеш до його хатинки. Тільки побери із собою березове поліно. А зайдеш у хату, руки йому не подавай, простягни поліно, інакше без руки залишишся. А якщо він буде пропонувати тобі нагороду, то не бери нічого, попроси у нього тільки ручний жерновок, який він завжди за спиною носить.
Подякував бідняк дроворубів за добру раду й пішов далі. Нарешті прийшов до хатинки Хийси. Заходить, дивиться - сидить старий Хийси на печі, за спиною жернов.
Привітався бідний брат, а Хийси руку йому з печі простягає:
- Здраствуй, гість!
Бідняк простягнув йому поліно. Схопив Хийси поліно й так стис, що з поліна вода закапала. Бідняк говорить:
- Ось я тобі коров'ячу ногу у подарунок приніс. Одержуй! Зрадів Хийси:
- Усе обіцяють мені подарунки, тільки ніхто не приносить. Хіба що із собаками що-небудь пошлють. А собаки, відома справа, дорогою самі усе з'їдять. А ти сам подарунок приніс, і за це я тебе нагороджу. Чого ти прагнеш, золота або срібла?
- Не треба мені ні золота, ні срібла, - говорить бідний брат. - А коли нагородити мене прагнеш, дай мені цей жерновок, що у тебе за спиною висить. Закректав Хийси, шкода жернова.
- Не праг я його нікому віддавати, - говорить, - але раз ти прийшов до мене
С подарунком, так і бути - бери. Тільки помни - жернов цей не простій: він намеле всього, що не накажеш.
Побрав бідняк жернов і пішов додому. Саме до свята встигнув. Зайшов у хату й говорить:
- Ну-но, жернов, намели нам пригощання до святкового стола!
Та жернов замолов. Полетіли з-під жернова й короваї хліба й хвіртки й пироги - стільки всякої їжі, що на столі не вміщається.
Діти бідняка наїлися, повеселіли, на вулицю побігли. Зустрічає їх
Багатий брат і запитує:
- Що це ви такі ситі так веселі сталі? Ще недавно з будинку не виходили, від голоду подихали, а тепер геть як граєтеся.
- А батько до Хийси ходив і приніс від нього у подарунок такий жернов, який намеле усе, що захочеш.
Пішов багатий брат до бідного брата й запитує, чи правду йому діти розповіли. Бідняк і говорить:
- Пам'ятаєш, дав ти мені коров'ячу ногу й велів іти з нею до Хийси? Я й пішов. А Хийси подарував мені цей жернов - усього намеле, що захочеш. Позаздрив багатий брат удачі бідняка, говорить:
- Я тобі м'ясо дав - так тепер ти дай мені жернов ненадовго.
- Побери, - відповідає бідняк. - У мене тепер усього вдосталь. Мені не шкода.
Приніс багатий брат жернов додому й наказав йому молоти. Намолов жернов і борошна, і круп, і цукру. Скоро комори багатого брата стали ломитися від усякого добра - на десять років вистачить, не сіяти, не орати не треба. А у бідного брата припаси до кінця підходять. Пішов він до багатого брата жернов назад побрати. А багатій не віддає:
- Який жернов? - дивується. - Ніякого жернова я у тебе не брав. У мене у самого є, навіщо мені твій? - Та вигнав бідняка.
А сам на інший день відправився зі своїми працівниками на море рибу ловити. "Дай, - думає, - жернов із собою поберу, нехай сіль меле. Прямо у човні можна рибу засолити, на берег не треба вертатися". Цілий день ловили вони рибу. Наловили порядком, засолили всю рибу, задрімали від утоми: справа була до ночі. А жернов усе меле й меле сіль. Уже ціла гора солі посередині човна виросла, а жернов знай меле... Нікому його зупинити - усе сплять. Так і пішов човен до дна.
Та жернов на дно впав, і усе продовжує сіль молоти. Та понині на дні морському меле. Ось чому вода у море солона.
Хийси - по прадавніх віруваннях карел - міфічний хазяїн лісу, який нібито міг міняти свій вигляд, але найчастіше виступав у образі прадавнього старого. Пізніше Хийси стали ототожнювати із чортом.