Жили колись білка, рукавиця так голка. Та пішли вони у ліс. Дивляться - перед ними три стежки. Білка - вона адже старше всіх була - і говорить:
- Ми по різним тропочкам підемо, а хто перший знахідку знайде, той і інших покличе.
Голка йшла, ішла й пеньок смолистий знайшла, кричить:
Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці йшла Та знахідку знайшла!
Підбігли отут до голки рукавиця з білкою.
- Ось який пенечек я знайшла! - говорить голка.
- Хо! Яка ж це знахідка? Таких пеньків повний ліс! Та з досади побили вони голку. А потім знову по різних стежинках розійшлися. Голка йшла, ішла й лісову ламбу1 побачила. Знову вона кричить:
Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці йшла Та знахідку знайшла!
Підходять уводити, увести до ладу їй рукавиця з білкою:
- Ну, що ще знайшла? Голка й відповідає:
- Озерце лісове знайшла.
Знову потрапило отут голці. Рукавиця й білка боляче її били так присуджували:
- Знайшла знахідку - озерце!
Та знову усе у різні сторони розійшлися.
Підходить голка до болота й бачить: олені траву щипають.
Голка підкралася до найбільшого оленя й сховалася у травинці, що на купині перед оленем росла. Олень проковтнув її разом із травою й упав намертво. Отут вискочила голка так як крикне:
Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці йшла Та знахідку знайшла!
А рукавиця з білкою у відповідь:
- Немає вуж, вистачить! Їй аби тільки за ніс нас водити. Вірно, знову пеньок знайшла.
Другий раз кличе голка:
Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці йшла Та знахідку знайшла!
А рукавиця з білкою у відповідь:
- Не обдуриш! Видне, знову на ламбу набрела. Третій раз кличе голка: Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці йшла Та знахідку знайшла!
Отут підходять нарешті до неї рукавиця з білкою.
- Ну, яка ще знахідка?
- Я оленя знайшла.
А олень на купині мертвий лежить.
Рукавиця з білкою давай голку по голівці гладити - боляче вуж гарна знахідка. Обробили вони оленя й м'яса зварити надумали, так ось лихо - казанка у них немає. Голка й говорить білці:
- У тебе коготки гострі, надери-но бересту, ми з неї казанок змайструємо й м'яса наваримо.
Принесла білка бересту.
Голка прошила берест - і казанок готовий.
- Але ж у нас і води ні, і побрати її ніде, - говорять рукавиця з білкою.
А голка відповідає:
- Так я ж ламбу знайшла! Там води вистачить. Збігала рукавиця по воду.
- А у нас і дров ні, щоб вогонь розвести. Голка говорить:
- Так я пеньок смолистий знайшла! Стали вони варити.
Ось зварилося м'ясо, наїлися вони досита, а залишки додому прихопили. Вірно, і тепер ще їдять, якщо запас не вийшов.