- Далі
- Проглядів: 100
- 25-08-2016, 08:56
Це трапилося у ті часи, коли багато звірів були ще людьми. Жив на землі страшний, отрутний ящір, і кликали його Мунгоон-Гали. У своїй пащі він носив мішечок з отрутою, убивав їм людей і їв їх. Та стало мало людей - вуж дуже ненажерливий був Мунгоон-Гали!
Зібралися тоді звірі (а у ті часи всі звірі й люди були близькими родичкою) і стали думати, як урятувати людський рід.У ті дні, коли лелека й ворон були людьми, лелека запросив ворона до себе у гості.
- Я наловив мережею багато риби, - сказав лелека. - Приходь до мене, поїмо з тобою риби.
-Добре, прийду, - сказав ворон.
Ворон побрав плетену сумку й кам'яна сокира й відправилася до лелеки.Усе знають, що хоробрий Йонди відсунув низько нависле над землею небо ціпком, який він знайшов у джерелі майбутнього.
Усе знають, що ціпок ця зігнула й стала бумерангом.
Усе знають, що з'явилася тоді на небі, що злетіло вгору, веселка й що розбилася вона на тисячі й тисячі різнобарвнихЖило одне плем'я у краї, який лежав далеко від моря. У лісах, по яким мандрувало це плем'я, була безліч кенгуру й коала, але людям набридло харчуватися дичиною, захотілося їм покуштувати чого-небудь іншого.
- Підемо до моря, - запропонував хтось. - У море повно риби. Та ось плем'яКоли кенгуру й собака минулого людьми, зустріли вони якось на лісовій стежці.
-Ти куди йдеш, пес? - запитав кенгуру. - Іду на полювання, - відповів пес.
- Я б теж пішов з тобою, - сказав кенгуру.
- Добре, - сказав пес. - Підемо із мною й будь меніЖила на світі мама-кенгуру, і був у неї шустрий син-кенгуренок. Коштувало матері відвернутися поскубати трави, як маля тікало, і їй доводилося довго шукати його.
Одного разу кенгуру залишила сина у примітному місці, а сама розв'язала поласувати соковитою зеленню. Трава була смачна, і мати-кенгуру із задоволенням її щипала.
Раптом бачить - через галявину бреде старий-престарий