У ті далекі часи, коли люди ще не жили племенами, прийшли на землю велика тряска й більша вода. Задув найдужчий з вітрів, пішов дим, і полетів пил з гір. Так було багато днів і ночей і ще багато днів і ночей.
А потім раптом усе затихло. Не було більше вітру, але пропало повітря. Стало дуже важко дихати, і вмерло багато людей.
Раптом знову задув вітер, загримів грім, затряслася земля, і покотилися по суші більші хвилі води.
Залишилися живі тільки ті люди, які забралися високо на стрімчаки.
Пішла більша вода, і по землі застрибали риби, такі, яких ще ніхто ніколи не бачив.
Спустилися люди з високих стрімчаків і здивувалися.
Там, де були пагорби, стали долини, а на місці колишніх долин виросли пагорби.
Сонце теж почало робити всі навпаки: раніше воно приходило з півночі й ішло на південь, а після великої тряски й великої води стало приходити зі сходу й іти на захід.