Однієї невістці, яка була на сносях, захотілося м'яса. Але вона соромилася просити м'яса у свекрухи. До лету їх сім'я зібралася откочевать на літнє пасовище. Саме у цей час їх сука ощенилася. Невістка непомітно кинула одного щеняти у багаття.
- Дочка, квап, усе кочовище пішло, одні ми залишилися, — крикнула їй свекруха. Невістка помахала їй рукою:
- Ти йди, я зараз наздожену.
Свекруха відвернулася, а невістка підбігла до багаття й тільки витяглася печене щеняти, як свекруха оглянулася й побачила її із щеням у руках. Невістка із сорому заблагала:
- Господи, пішли мені вовчу шкіру, перетвори мене у вовчицю!
Отут з неба й упала вовча шкіра. Невістка перетворилася у вовчицю й утекла у степ.
З тих пір народна поголоска говорить, що вовк від людини відбувся.