Одного разу, коли вже завечоріло, сиділи у очеретяній хатині два селянина й розмова меж собою вели. Запитує один селянин іншого:
- Не боязно тобі жити одному у такому глухому місці?
А той відповідає:
- Нікого не боюся, ні тигра, ні риса, боюся тільки, що кап-ноп з даху закапає.
Про ту пору саме тигр поблизу схоронився. Почув він ці слова й тихесенько говорить сам собі: «Ні тигра він не боїться, ні риса, боїться тільки капу-нопу. Виходить, цей кап-ноп страшніше так грозней мене? Заберуся-но я краще звідси по доброму». Сказав так тигр сам собі й побіг ладь від хатини. Біг-Біг і не помітив, як прибіг у одне село. Жило у тому селі десятка два, ну, може, два з половиною сімей.
Та трапилося так, що саме у цей час забрався у село злодій. Прийшов злодій до воріт високого будинку, а у руках у нього великий-превеликий паперовий ліхтар бовтається. Побачив його тигр, зупинився у страху й думає: «Не інакше як це і є той самий кап-ноп». Подумав він так, скулився й розв'язав тихенько обійти той будинок. Обійшов, хатину очеретяну знайшов, спати у ній улігся.
Незабаром злодій туди ж прибіг — люди його злякали. Ліг злодій з тигром рядком і заснув. А тигр лежить, від страху тремтить, думає: це кап-ноп з ним поруч спить. Голову підняти боїться. А злодій тигра за корову прийняв і радіє: «Ось щастя привалило! Ось удача! Усю ніч даремно пробігав — люди злякали, і раптом на тобі — корова. Поведу-но її із собою». А тигр себе не пам'ятає від страху, трясеться, думає: «Нехай з хатини виводить, нехай за собою веде — однаково не підніму голів».
Тим часом уже світати стало. Розв'язав злодій корову розглянути ліпше — чи велика вона? Глянув, чує — зараз у нього серце й жовчний міхур лопнуть. Кинувся злодій з хатини геть, на саму верхівку дерева заліз. Раптом звідки не візьмися мавпа з'явилася. Побачила, що тигр у халепу потрапив, і давай реготати:
- Чого це ти так злякався, братик тигр?
- А тобі й невтямки, сестриця мавпа? Нині вночі я з кап-нопом зустрів. До самої роси він мене на приводу вів. Лихо, та й годі!
- Що це ще за кап-ноп?
- А ти сама подивися, а то я боюся. Геть він, на дереві сидить.
- Привиділося тобі, чи що? Скажеш теж: кап-ноп! Адже це людей на дереві сидить. Не віриш, ось я зараз лозу вирву, одним кінцем прив'яжу її до твоєї лапи, а іншим — до моєї. Жваво вниз його скину, поласуєш досхочу. А коли кап-ноп, я головою мотну. Ти тоді біжи й мене за собою тягни подалі від лиха. Ну як, згодний?
- Згодний, згодний! Краще й не придумаєш!
Полізла мавпа на дерево. Тільки добралася до середини, а злодій зі страху у штани напустив. Закапало на мавпу: кап-ноп. Замотала, мавпа головою, обтрушуватися стала. Побачив тигр, пустився бігти із усіх ніг і мавпу за собою поволок. Убилася бідолаха на смерть.
Пробіг тигр одним духом чи тридцять із лишком, задихався, побачив високий пагорб, присів відпочити. Добре б, думає, оленем пообідати. Чув він, що у горах олені водяться, так отродясь їх не бачив. Раптом дивиться — звір якоїсь удалечині здався. Прямо на нього біжить. А це саме й був олень. Побачив олень тигра, затремтів від страху, зупинився ні живий ні мертвий. А тигр посміхнувся й дуже чемно говорить оленеві:
- Будь ласка, дружок! Скажи мені своє дорогоцінне прізвище й славне ім'я!
Почув це олень, відразу зміркував, що дурний тигр, расхрабрился й відповідає:
- Немає у мене прізвища, є тільки незначне прізвисько. Та прозиваюся я Ушанованим тигром.
Подивувався тигр такому прізвиську й говорить:
- Братик Ушанований тигр! Що даремно бовтати! Скажи мені краще, не чи зустрічав ти де оленя?
- Навіщо він тобі?
- Зголоднів я. Прагну поласувати олениною.
- А я — тигрячим м'ясом. Так що спершу скажи мені, не чи бачив ти тигра.
- Не бачив, не бачив!
- А що у тебе під черевом?
- Чайник для вина.
- Ти його із собою носиш?
- А як же! Ось закушу оленятиной, а потім вина вип'ю!
- А що це у тебе на голові?
- Бамбуковий віз.
- Ти її із собою тягаєш?
- Ну так! Попадеться тигр, його адже відразу не з'їж! Ось я й скарбу залишки на віз — зручно й красиво.
Оторопів отут тигр, чує — душу з тілом зараз розстануться. Та обмочився зі страху. Побачив це олень так як закричить:
- Кап-ноп прийшов!
Тигр почув і пустився навтьоки, а олень тільки цього й чекав, повернувся й побіг ладь.