У одного аптекаря був учень. Що б він не зробив, хазяїн завжди залишався незадоволений і сварив його за дурість. Одного разу, після чергового промаху учня, аптекар прийнявся сердито повчати його:
- Надалі, коли станеш що-небудь робити, пораскинь своїми циплячьими мізками, не чекай, поки тебе носом тикнуть, вчися розуміти з півслова. Якщо побачиш яку-небудь справу незробленим - зроби його, побачиш яку-небудь страву нез'їденим - з'їж його, не позіхай! Отоді будеш прикладом для
Інших.
Якось раз хазяїн відлучився з аптеки, а учень став підмітати крамницю. Раптом він побачив дошку, на якій аптекар крейдою записав борги своїх покупців, а на жертовному столику, перед зображенням Яо Ванъе - бога ліків, їду й вино. Згадавши повчання аптекаря, учень, недовго думаючи, стер усі ієрогліфи з боргової дошки й начистив її до блиску, а потім з'їв страви й випив вино.
До полудня вернувся хазяїн. Побачивши, що жертовний столик порожній, він запитав учня:
- Куди ти забрав підношення богу?
- Я з'їв їх, - спокійно відповів той.
- Хто ж тобі дозволив це зробити, черепашаче поріддя? - розлютив аптекар.
- А хіба не ви мені говорили: Побачиш яку-небудь страву нез'їденим - з'їж його, не позіхай? Я згадав, що страви Яо Ванъе коштують тут із учорашнього дня, - і з'їв їх!
З люті у хазяїна ока полізли на чоло. На мить він навіть втратився дарунка мовлення.
Але отут погляд його впав на боргову дошку, вичищену до блиску, і він знову закричав:
- Хто посмів стерти мої записи?
- Це я, - так само незворушно відповів учень.- Хіба ви мені не говорили: Побачиш яку-небудь справу незробленим - зроби його? Цю дошку вже з місяць ніхто не чистив, ось я й пішов вашій раді.
Аптекар ледве не лопнув від злості:
- Ах ти, тупа худобини, за що не візьмешся, усе зіпсуєш! Казанок у тебе зовсім не варить! Ти начебто спиш із відкритими очима. Я навіть у сні розумію краще, чим ти наяву!
Учень лише хитро посміхнувся й нічого не сказав.
Наступного дня близько полудня, коли аптекар спала, якась людина принесла йому запрошення на обід. Учень прийняв лист і обіцяв відразу передати його хазяїнові. Людина пішла, а учень відправився у спальню й двічі підніс лист до особи аптекаря. Але хазяїн міцно спав; прокинувся він тільки присмерком і не поспішаючи вийшов зі спальні.
- Опівдні вам приносили запрошення на обід, - сказав йому учень. Побачивши, що надворі вже стемніло, хазяїн знову розсердився:
- Ну й дурень же ти! Невже ти не міг передати мені лист раніше?
- Так адже ви самі говорили, що у сні розумієте краще, чим я наяву! - відповідав учень.- Коли ви спали, я два рази показував вам це запрошення, але ви чомусь не захотіли встати. Хіба я винуватий?