У носорога було дві дочки. Поки мати-носоріг була у поле, до її старшої дочки приходили по оче-реди свататися її шанувальники - спочатку шакал, потім гієна, а потім рись. Але, як тільки був черговий шанувальник, молодша дочка щораз бігла до матері, щоб повідомити її про дст. Мати-Носоріг говорила їй:

-Принеси мені мій короткий

За давніх часів одна молода жінка була хвора й лежала у своїй хатині, а біля неї, на кароссе, лежав її дитина. Бик-Дощ вийшов з водойми, де був його будинок, щоб поїсти. Він учуяв запах молодий жінки й побажав її. Він пустився клуса вперед і наблизився до хатини, огорнувши її туманом.

Та молода

За давніх часів дощ був людиною - Гхауну. Його дружиною була молодша сестра птаха Гхагара. Та ось Гхагара розв'язав забрати свою молодшу сестру у її чоловіка Гхауну й відправився за нею, щоб відвести її назад до батьків. А Гхауну став переслідувати свого шурина, і вони побачили, як він пройшов біля них, за пагорбом, - заклубилися хмари й зникли.

У Серця Ранкової Зорі є дочка - Дитя Серця Ранкової Зорі. Він називає її моє серце. Він про-глативает свою дочку, і ось він іде один, тепер це єдина зірка - Серце Ранкової Зорі. Коли ж його дочка виростає, він виплевивает її. Та вона ста-новится його дружиною, тепер вона теж - Серце Утрен-Їй Зорі, і вона виплевивает інше Дитя Серця Ут-Ренней Зорі,

За давніх часів, коли птаха Гнерру були людьми, одна людина прадавнього народу одружилася на Гнерру. Вони відправилися збирати личинки термітів: її чоловік викопував їхнім ціпком, а вона складала у мішок зі шкіри газелі. Личинки були усе у землі, вона вимила їх, і вони повернулися додому.

Ранком Гнерру і її чоловік знову відправилися на пошуки їжі. Чоловік викопував личинки - він був унизу,

За давніх часів оса-муляр була людиною. Ось якось, побравши із собою лук і сагайдак зі стрілами, чоловік-оса відправився разом зі своєю дружиною. Він ішов спереду, а дружина - позаду. Дружина попросила:

- Про чоловік мій! Убий для мене цього

Одна людина вбила антилопу канна, вийняв з неї кишки й відніс їхній зайчисі, яка жила з ним у його хатині.

Разом із зайчихою вони відправилися до ставку, захопивши із собою водяний корінь. Вони напилися із ставка, і зайчиха стала мити водяний корінь, сабоно розхлюпуючи воду, а потім кинула його - ось так жбурнула його у ставок, і він упав у воду. Потім