Багатій розв'язав одного разу влаштувати для друзів званий обід. Він викликав свого вірного слугу й наказав йому купити усе необхідне для вишуканого частування.
Слуга відправився на базар і купив одні мови. З них він приготував різні блюда.
Коли друзі зібралися за обіднім столом і покуштували приготовлені страви, то спочатку визнали їх дуже смачними. Але потім ці блюда стали гостям приїдатися, тому що були приготовлені з одних мов.
Розсердився хазяїн на свого слугу й сказав йому: "Хіба не наказав я тобі купити гарні й вишукані частування? Чому ж ти купив одні лише мови?"Слуга відповів: " Про пан мій, я у житті не зустрічав нічого більш приємного, чому мова. Мова зв'язує нас із людьми, у ньому - ключ до знань, він - знаряддя правди й мудрості, з його допомогою навчаються люди, їм вихваляють бога".
Іншим разом, збираючи друзів на обід, пан наказав своєму слузі купити щось мерзенне й огидне. Та пішов слуга й знову купив одні лише мови.
Коли гості зібралися, покуштували частування й виявили, що всі вони приготовлені з мов, хазяїн сабоно розсердився. Він праг жорстоко покарати слугу за непослух. Але слуга сказав: "Не гневайся, пан мій! Немає на світі нічого більш мерзенного й огидного, чому мова. Хіба не у ньому причина всіх розбратів і міжусобиць? Він - джерело розбою, знаряддя неправди й гріха. Та не за допомогою чи мови ми опоганюємо ім'я боже?" Коли всі присутні почули це, вони сказали: "Воістину слуга твій міг би змагатися у суперечці з філософами!"