У тій місцевості, де розташоване селище Тиари, часто випадає сніг. Трапляється, що сніг іде навіть восени й навесні, узимку ж тут ніколи не обходиться без снігу. Бувають сабоні дощі й тумани.
Одного разу видався надзвичайно непогожий день. Дул різкий вітер, лив заливний дощ, хмари покривали небо, і люди у імлі один одного майже не бачили. Та сказали тиа-рийци: "Що нам робити? Видне, із сонцем приключилося лихо".
Крізь густий туман не пробивалося ні єдиного сонячного променя. Ось чому тиарийци розв'язали, що із сонцем струсило щось негарне.
Та сказали вони один одному: "Підемо шукати сонце, треба виручати його з лиха".
У пошуках сонця вони піднялися на гору - либонь сонце застрягло десь серед гірських схилів. Може бути, думали вони, удасться його знайти, і тоді воно знову буде світити їхньому селищу.
Тиарийци шукали сонце серед гірських проходів, у річкових долинах, у ярах і ущелинах. Зрештою вони забрели у густий ліс. У лісі вони виявили печеру, заглянули туди й побачили лев.
"Це наше сонце! - викликнули вони.-Ось куди воно сховалося!"Тиарийци стали кликати лев: "Виходи, виходи! Не треба ховатися!"Лев заричав, стрибнув на людей, схопив одного за голову, відірвав її й утік.
Оглянувшись, тиарийци побачили, що у одного із супутників немає голови.
Покликали вони дружину цієї людини й сказали їй: "Жінка! У твого чоловіка
Немає при собі голови. Не чи забув він її будинку? Піду-но я так подивлюся", - відповіла вона.
Жінка повернулася у селище, обшукала весь будинок і знайшла кілька пасом волось. Негайно вона відправилася до тиа-рийцам, що шукали сонце, і восликнула: " Так, милі мої, ви праві. Я бачила його волосся, виходить, і голова, мабуть, перебуває будинку".
Тоді вони звернулися до людині з відірваною головою: "Вставай! Ми йдемо! Вставай скоріше і йди за. головою!"Він нічого ним не відповів.
Тиарийци знову до нього звернулися: "Вставай, друже! Чому ти не відповідаєш?"Найшлися Усе-таки люди, які догадалися, у чем. справа. Вони сказали: "Треба, друзі, розбудити його. Він заснув".
Але, побачивши, що всі заклики й вигуку залишаються без відповіді, хтось запропонував: "Добре вуж, дамо йому спокій. Захоче, гак сам прийде".
Вони покинули його й направилися додому.
Незабаром сюди повернувся лев і зжер тіло цієї людини.
Коли скінчився Дощ і знову засяялися сонячні промені, тиарийци сказали: "Добре, що ми розшукали сонце й вигнали його з печери, у якій воно сховалося від нас!"