Жив відомий купець. Він був багатий і мав більшу крамницю. Одного разу ранком, відкривши її, він виявив, що дерев'яний лікоть, яким він користувався, зламаний. Він відразу закрив свою крамницю, голосячи: "Нещастя! Мене осяглося нещастя! Усе пропало!"Він повернувся додому до своєї дружини й сказав їй: "Дружина моя! На цілих сім років я залишаю тебе: їду на чужину. Якщо повернуся - добре. Але якщо після закінчення семи років я не повернуся, усі мої гроші, товари, склади, будинку - усе моє надбання перейде до тебе. Та ти, якщо захочеш, можеш знову вийти заміж".
Купець із усіма попрощався й покинув рідний будинок.
Він прийшов у велике місто й направився на базар. Там зустрів йому людей, яка запитала у нього: "Хто ти-такий?"Купець відповів: "Я чужоземець".
"Куди тримаєш шлях і чому займаєшся?" "Праг би зробити у служіння", - відповів купець.
Його співрозмовник сказав: "Я людей у наших місцях відомий. У мене є виноградник, млини й багато іншого добра. Приходь до мене, я найманню тебе на сім років".
Та купець залишився у цієї людини. Він узявся доглядати за виноградником.
" Про владика всесвіту! - сказав він.- Сім років я буду доглядати за цим виноградником. Та якщо виноград буде добре рости, виходить, щастя до мене повернулося знову".
Що ж він зробив? Побрав сім висохлих кущів, посадив їх у води й сказав: "Владика всесвіту! Якщо після закінчення семи років ці мертві гілки пустить коріння, я повернуся, додому до своєї дружини".
Коротше кажучи, на сьомому році ці кущі вкоренилися, і на них з'явилися квіти й листи.
Побачивши це, купець був дуже радий. Він почистив свій одяг, зробив обмивання, вшановував хвалу богу й відправився до хазяїна.
"Дозволь мені повернутися на батьківщину", - сказав він.
"Навіщо ти йдеш? Якщо прагнеш я буду платити тобі більше. Не йди!" " Ні, - відповів той, - я повинен піти. Дай мені небагато грошей на дорогу".
Хазяїнові, видне, дуже не хотілося розставатися: з гарним працівником, але той твердо стояв на своєму..
"Що ж, воля твоя, - сказав хазяїн.- Якщо ти розв'язав іти, то йди з миром. Насабоно тебе тримати не стану".
Коротше кажучи, хазяїн розрахувався зі своїм слугою, а слуга попрощався з хазяїном, з його дружиною й усіма домочадцями.
Його шлях лежав через базар. Отут він побачив людину, яка викрикувала: "Хто прагне купити три мудрі виречення? Хто прагне купити? Підходь!"Купець підійшов до цій людині й запитав його. "Що ти продаєш? Я продаю три мудрі виречення", - відповів той.,"Скільки прагнеш аа штуку? Кожне виречення коштує золотий".
"Продай мені одне виречення".
"Дай гроші вперед".
Та дав йому купець один золотий, а продавець виречень сказав: "Довготерпіння рятує від багатьох лих".
Ч Купець зупинився розчарований. Він думав: "Де я зможу застосувати це виречення?" - і не знаходив відповіді.
Відійшовши на деяка відстань, купець знову повернувся до продавця мудрих виречень і запитав його: "А що говорить твоє друге виречення? Дай ще один золотий, тоді скажу".
Купець неохоче дав золотий і запитав: "У чому ж суть другого виречення?"
"Ніколи не давай гніву опанувати тобою", - відповів той.
Купець пішов, але не стерпів і знову повернувся до людині, що викрикувала, що він продає три мудрі виречення.
"Я вже викинув на вітер два золотих, - подумав він, - так викину й третій, але задовольню свою цікавість".
Коротше кажучи, купець підійшов до цій людині й запитав його: "А що ти мені зараз скажеш? У чому зміст твого третього виречення?" "Дай спочатку золотий, тоді скажу".
Одержавши гроші, людина вимовила: "Кожному підходить те, що йому подобається. Так говорить моє третє виречення. А тепер не жалуй, що ти дав мені три золотих. Повір, що ці виречення, якщо ти їх застосуєш у житті, принесуть тобі користь. Іди з миром".
Купець купив коня, холодна й вогнепальна зброя, їстівні припаси й верхи на коні відправився додому.
Коротше кажучи, він добрався до свого міста. Та став він міркувати: "Якщо я засвітла повернуся додому, те, можливо, для мене найдеться невідкладна справа, а я утомився. Краще повернуся додому вночі".
Він згорнув у одну із крамниць і відпочив там у знайомого. А коли стемніло, купець сіл верхи на коня й опівночі виявився у воріт власного будинку.
"Якщо я зараз постукаюся у двері, - подумав він, - те будинку можуть злякатися. Краще я прив'яжу коня до воріт і піднімуся на дах, щоб подивитися, що робиться у будинку".
Так він і зробив. Піднявшись наверх і глянувши у вікно, купець побачив, що будинку усе у порядку. Горить нічний світабоник, дружина його спить, але... хто це спить поруч із дружиною? Її коханець або новий чоловік?.. Але ж ще не пройшло семи років!
Коли купець залишав свій будинок, його дружина була вагітна, а він про це не знав. У його відсутність вона народила двох близнюків, але й про це він нічого не знав. Діти були дуже гарні й спали разом з матір'ю. А він, дивлячись через вікно, думав, що з нею спить якийсь чоловік. Та він викликнув: "Творець всесвіту! Що це значить? Моя дружина ніколи не була розпусною. Що з нею трапилося?"
Купець схопив свою рушницю, щоб одним пострілом убити невірну дружину і її коханця. Та у цю мить він згадав, що купив три мудрі виречення, витративши на це не -
Мало грошей. "Довготерпіння рятує від багатьох лих", - повторив він про себе перше виречення й вилучив рушницю.
Але через хвилину він знову викликнув: "Немає! Я буду стріляти й уб'ю їх!"Він побрав рушницю й прицілився. Але у цей час подумав: "Ох, скільки грошей я витратив на виречення! Про що ж говорить друге виречення? "Ніколи не давай гніву опанувати тобою. Коштує, мабуть, задуматися".
Він небагато заспокоївся й подумки сказав собі: "Спущуся з даху, увійду у будинок і окликну їх. Вони сонні, беззбройні, напіводягнені. Якщо дружина мене обманювала з іншим, я вб'ю її й виїду куди ока дивляться".
Коротше кажучи, він постукався у двері. Слуги встали й запитали: "Хто там?"Він відповів: "Хазяїн цього будинку".
Вони повідомили цю радісну звістку його дружині: "Наш хазяїн повернувся!"Дружина й близнюки відразу прокинулися. Хлопчики, устали, узялися за руки й підійшли до батька, а їх мати села на стілець і тривожно поглядала на чоловіка.
"Чоловік мій, чому у тебе такий стурбований вид? - запитала вона.- Що тебе тривожить? Дякуй богу, що повернувся додому у доброму здоров'ї й будинку всі благополучно. Ти повинен радіти, що всевишній подарував тобі двох синів, красою рівних принцам".
Почувши це, купець зрадів і обійняв свою дружину.
Коротше кажучи, ранком він пішов у свою стару крамницю й побачив, що зламаний дерев'яний лікоть знову цілий. Та повернувся він додому у відмінному настрої..
Через кілька днів купець відправився відвідати своїх знайомих і помітив, що усе на вулиці метушаться, кудись біжать. Він запитав у перехожого: "Що тут відбувається? Куди всі квапляться?"Перехожий сказав: "Хіба ти не знаєш, що відбулося у султана за час твоєї відсутності? Ні, не знаю, відповів купець, - але прагну обов'язково довідатися".
Він повернувся додому й сказав дружині: "Прагну відправитися до султана й довідатися, що там відбулося за час моєї відсутності". Дружина йому сказала: "Я дуже засмучена, що ти прагнеш іти
До султана. Багато ходило до нього молодих людей, але жоден не повернувся, усе склали свої голови. У тебе багато добра, ти щасливий, багатий, що тобі ще треба?"Вона ще довго говорила, але він її не слухав.
"Якщо навіть мені знімуть голову, я не зміню свого розв'язку", - сказав купець, Коротше кажучи, він відправився до султана.
На півдороги він побачив сидячого старого.
"Куди ти йдеш, син мій?" - запитав старий.
" До султана".
" Про син мій, не роби цього! Твій батько був гідною людиною, за його столом годувалися десятки бідняків. Та у тебе, слава богу, неабияке майно. Навіщо ж тобі йти до султана й ризикувати головою? Навіщо викликати на себе лихо? Навіщо даремно втрачати життя? Дідусь, а чому я повинен втратити життя?" - запитав купець.
Старий відповів: "Син мій, ти бачиш, удалині коштує вежа? Знай же, що вона складена з людських черепів. Це всі голови бідних невдах, що шукали щастя. Вони не змогли дати швидка й правабона відповідь синові султана на його питання, і у ту ж хвилину їм відтинали голову. - Ти - гідна й благочестива людина, навіщо тобі даремно себе губити?"- Коротше кажучи, старий довго вмовляв купця, але той не послухався. Взагалі він нікого не праг слухати. Плакала дружина, плакали діти, плакали всі рідні й знайомі, але він пішов до султана.
У входу у палац він побачив більшу юрбу. Довідавшись, що він прагне йти до сина султана, люди сказали йому: "Ця справа погана скінчиться. Не зносити тобі голови на плечах".
А він повторював своє: "Та Усе-таки я піду".
Тоді йому сказали: "Коли ввійдеш, напиши лист синові султана й передай слузі. Тебе викличуть і поставлять запитання".
Купець написав лист і передав його слузі. Слуга відніс лист синові султана, а той, одержавши його, відразу розпорядився: "Нехай ця людина ввійде до мене".
Слуга повернувся й сказав: "Увійди. Син султана прагне тебе бачити".
Коротше кажучи, купець увійшов до султана й поклонився. Син султана запросив його присісти. Він сіл, оглянувся й побачив,
Що праворуч від нього сидить гарна дівчина, а ліворуч - потворна жаба.
Син султана сказав: "Я прагну задати тобі лише одне питання. Якщо ти мені на нього відповіси, я зроблю тебе везиром і ти будеш самою багатою й знатною людиною у моїй державі. А якщо не відповіси, накажу тебе обезглавити".
"Мій володар! Так здійсниться твоя воля", - сказав купець.
"Дивися, - продовжував син султана, - скільки людей загинуло до тебе. Дивися, скільки добрих парубків склало, тут свої голови. Та твоя голова, якщо ти не даси мені вірної відповіді, буде скоро там". Та він указав на вежу, складену із черепів.
Купець відповів: "Мій володар! Я не вважаю своє життя більш коштовної, чому життя тих людей, які назавжди зникли".
Та запитав його син султана: "Скажи мені, хто гарніше - ця дівчина або ця жаба?» Купець негайно згадав третє виречення й відповів: "Мій володар! Кожному підходить те, що йому подобається. Що подобається більше, те й гарніше".
У цю мить жаба перетворилася у прекрасну дівчину, який вона була колись. Відповідь купця зняла, що тяжіли над нею злі чари.
Син султана надзвичайно зрадів. Він викликнув: "Уся моя влада, усе моє надбання, усі мої багатства відтепер належать тобі!" Коротше кажучи, він зробив цього купця своїм візиром. Потім він улаштував великий весільний бенкет і одружився на красуні, яку купець урятував своєю вірною відповіддю.