Порівнюючи людину з лебедем, ми переконуємося, що долею синів людських є горе.
Дитина з появою на світло божий сабоно плаче, лебідь же й у свою смертну годину голосно співає, доводячи тим самим своє презирство до горя.
Із цього зіставлення можна укласти, що незавидна доля синів людських.