Одного разу, розговорившись між собою, тиарийци виявили, що жодному з них не відома глибина Каркирь-Янского ущелини.
"Цікаво б довідатися, - говорили вони, - скільки людей повинні стати один одному на плечі, щоб із дна ущелини досягтися верхнього краю. Давайте виміряємо глибину ущелини й раз назавжди встановимо його розміри".
Та негайно кілька людей відправилися до ущелини, щоб виміряти його глибину.
Нагорі, у самої прірви, росло дерево. Один з тиарийцев ухопився за нього руками й завис над безоднею. Другий вчепився за першого й, зісковзнувши, завис ще нижче, тримаючись руками за ноги товариша.
Так вони обоє висіли, поки не прийшов третій. Вчепившись за першого, він зісковзнув униз і завис над безоднею, тримаючись за ноги другого.
Але у тиарийца, що тримався за дерево, затекли руки, і він крикнув своїм товаришам: "Тримаєтеся міцніше! Я прагну перемінити руки й зручніше вхопитися за дерево"..
"Ми тримаємося міцно", - відповіли вони.
Перший тиариец звільнив руки, щоб поплевати на долоні й зручніше вхопитися за дерево. Та у ту ж хвилину всі троє звалилися у безодню й розбилися.