Розповідають, що у одній країні жила дуже багата людина. У нього було багато зерна, корів, биків, верблюдів, кіз і овець. Та ось одного разу три злодії, заздалегідь зговорившись, забралися у будинок до цього багатія й викрали у нього частина худоби й грошей. З украденим добром вони втекли у безлюдну місцевість. Два злодії, порадившись один з одним, розв'язали послати третього купити чого-небудь поїсти. Той відправився. А змовники прийнялися міркувати: "Повернеться наш товариш - і усе це добро потрібно буде ділити на троє. чи Багато нам тоді дістанеться? Краще зробимо так: наш товариш прийде, а ми вб'ємо його!" На тому вони й вирішили.
А третій злодій прийшов на базар і подумав: "Небагато ж мені дістанеться, якщо ми усе добро поділимо на троє. Куплю-но я їду й насиплю у їжу отрути; обоє моїх приятеля вмруть, і тоді усе добро буде моїм".
Так він і зробив: насипав у їжу отрути й відправився у дорогу назад.
Але не встигнув він дійти до місця, де залишив своїх товаришів, як ті накинулися на нього й убили, а потім побрали принесену їм їжу й утекли.
Цю отруєну їжу вони з'їли й через чверть години вмерли.
Так усі три злодії й загинули, нічим не поживившись. А украдене ними добро було знайдено й повернуте власникові.
Ось і говорить прислів'я: награбоване злодієм його ж і погубить.