Шейх Чилі, що перетерпів багато мучень від шайтана, розв'язав розшукати його, убити й позбавити народ від його підступу.
Та ось якось раз, коли він ішов по степу, розшукуючи шайтана, назустріч йому попалася людина. Вони вітали один одного, і зустрічний запитав:
- Куди ти йдеш?
- Шукаю шайтана, - відповів шейх.
- Для чого? - запитав зустрічний.
- Я вб'ю його й звільню від нього народ, - відповів шейх Чилі. Тоді зустрічний сказав:
- Я Та є шайтан.
Шейх кинувся на нього, і зав'язалася бійка. Нарешті шейх Чилі здолав шайтана й повалив його на землю. Потім дістав ніж і праг убити. Але шайтан зупинив його:
- Перегоди, шейх. Ти можеш убити мене, але спочатку вислухай, що я тобі скажу.
- Говори, - наказав шейх.
- Тобі немає ніякого розрахунків убивати мене, - сказав шайтан. - Якщо ж ти пощадиш мене, то витягнеш від цього користь.
- Яку користь? - запитав шейх Чилі.
- Якщо ти залишиш мене у живих, я зобов'язуюся щоранку класти тобі під подушку двадцять рупій. Та буду це робити до кінця твого життя, - сказав шайтан.
Як тільки шейх Чилі почув про це, він відразу ж заколивався й подумав: " Насправді, яка мені користь, якщо я вб'ю його? Адже він не єдиний на світі шайтан, існують сотні тисяч шайтанів. А якщо я його помилую, він щодня буде приносити мені по двадцять рупій". Та шейх Чилі уклав договір із шайтаном, відпустив його, і той пішов.
На наступний ранок шейх Чилі підняв подушку й побачив, що під нею й насправді лежить двадцять рупій. Шейх дуже зрадів.
Так тривало цілу тиждень. Але шейх нікому про це не розповідав.
"Дивно, - думав він, - як я без усякої праці став разом із шайтаном володіти його скарбницею".
Але ось одного разу шейх прокинувся, засунув руку під подушку, а грошей там не знайшов. Здивувався шейх і подумав, що шайтан, напевно, забув принести рупії й що завтра він принесе відразу за два дні. Однак і наступного дня грошей під подушкою не виявилося. Шейх Чилі почекав ще один день - грошей усе не було. Розсердився тоді шейх і відправився на пошуки шайтана.
У тій же степу, на тому ж самому місці, вони зустрілися знову.
- Агов, ошуканець! - звернувся шейх до шайтана.- Що ж ти із мною зробив?
- А що я з тобою зробив? - запитав шайтан.
- Ти адже обіцяв щодня приносити мені по двадцять рупій, і я завжди знаходив їх під подушкою. Але ось уже кілька днів, як грошей не видне.
- Про шейх, - відповідав шайтан, - це ж не борг мого батька. Я кілька днів приносив тобі гроші, а потім перестав це робити. Якщо ти незадоволений, давай боротися.
Шейх Чилі був впевнений у своїх силах: адже він уже раз переміг шайтана. Супротивники схопилися знову. Цього разу шайтан підняв шейха, кинув його на землю, сіл йому на груди й дістав ніж, щоб убити. Тоді шейх сказав:
- Про шайтан, ти можеш мене вбити, але дозволь мені задати тобі одне питання.
- Говори, - погодився шайтан.
- Коли тиждень назад ми з тобою зустрілися й помірялися силами, я тебе переміг. Чому ж тепер, коли жоден з нас не змінився, ти переміг мене?
- Причина у тому, - відповів шайтан, - що у перший раз ти вийшов на єдиноборство із мною заради праведного долу. На цей же раз ти пішов шукати мене заради грошей і особистої помсти - і я легко здолав тебе.
Шейх зрозумів, чому він зазнав поразки, і пошкодував, що у перший раз не здійснив свого наміру й не вбив шайтана.