Одного разу йшла по дорозі гарна жінка. Увязався за нею чоловік. Обернувшись, красуня запитала його:
- Навіщо ти переслідуєш мене, незнайомець?
- Я закоханий у тебе, про прекрасна із прекрасних! Жінка посміхнулася й говорить:
- Слідом за мною йде моя сестра. Очі її чорні, як нічне небо. Вона гарніше мене вдесятеро!
Чоловік зрадів й побіг назад. Біг, біг і бачить: плететься по дорозі стара-престара баба. Він навіть плюнув зі злості й кинувся слідом за молодою красунею. Наздогнав її й говорить:
- Навіщо ти мене обдурила?
- Ні, це ти мене обдурив, незнайомець! Якби ти дійсно любив мене, то не побіг би до іншої жінки!
Соромно стало чоловікові, і він відправився своєю дорогою.