Є у Бунире дві величезні гори. Одна називається Ілім, а інша Двоголова. Споконвіків люди, що живуть на цих горах, сперечаються, чия гора вище. Якщо хто скаже людям з Ілім-Гори, що їх гора менше, чим Двоголова, справа без крові не обійдеться...
Якось раз у селенье, розташоване під Двоголовою горою, зайшов мандрівник з Індії. Послухав він, послухав, що люди говорять, і промовив:
- Прагнете, я Ілім-Гору до вас перенесу? - Прагнемо! - радісно закричали жителі.
- Добре. Тільки з одним умовою: ви мене будете перед цим три місяці годувати найкращими блюдами. Згодні?
- Згодні! - радісно закричали жителі. Пройшло три місяці. За це
Час мандрівник зміцнів, розтовстів і добре відпочив. Та ось прийшов день, коли він повинен був переносити гору. Усі жителі відправилися разом з ним до Ілім-Горі. Стала людей у її підніжжя, привалився до каменю спиною й кричить:
- Що ви коштуєте, як череда дурних баранів?! Біжіть на іншу сторону й штовхайте! Допоможіть мені тільки звалити гору на спину!
Побігли люди на іншу сторону гори, уперлися у неї плечима й почали штовхати. Штовхали, штовхали, а звалити гору людині на спину так і не змогли. Повернулися до нього втомлені й запитують, що далі робити. Відійшла людей від гори й посміхнувся:
- Ну, уже якщо ви всі разом мені на спину гору покласти не можете, то тоді і я вам нічим допомогти не можу!
Сказав так і пішов.