Нав'ючив один селянин на верблюда мішок із пшеницею й повіз на
Млин. А сам він до цього на млині жодного разу не був.
Ось приїхав селянин, зняв свою пшеницю й, не довго думаючи, висипав її
У мірошницький жолоб. Усю пшеницю водою й змило! Селянин на це уваги не
Звернув, думає, так і покладається. Прийшов до мірошника й говорить:
- Ну, давай моє борошно!
- Яке борошно? Ти що, з розуму зійшов, чи що? Я твоєї пшениці у очі не бачив! Видне, ти гашишу накурився, приятель...
Здивувався селянин, але робити нема чого. Пішов він до свого верблюда. А верблюда-те й немає: хтось повів.
Зовсім засмутився бідолаха й поплівся додому. Прийшов, а домашні його й запитують:
- Де ж борошно?
- Вода віднесла...
- А верблюд де?
- А верблюда як плату за мливо побрали!