Жив-Був старий з бабою. Жили вони бідно й дійшли до того — не стало у них ні дров, ні скіпи. Баба посилає старого:
- Поїдь у ліс, нарубай дров.
Старий зібрався. Приїхав у ліс, вибрав дерево — і тяп-тяп по ньому сокирою.
Раптом з дерева вискакує пташка й запитує:
- Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідок?
- Так ось бабі потрібне дров так скіпи.
- Мабуть додому, у тебе багато й дров і скіпи. Послухався старий — не став рубати дерево. Приїжджає додому — у нього повний двір і дров і скіпи. Розповів він бабі про пташку, а баба йому говорить:
- У нас хата-те худа — мабуть-но, старий, знову у ліс, не чи поправить пташка нашу хату.
Старий послухався. Приїжджає у ліс, знайшов це дерево, побрала сокира й давай рубати.
Знову вискакує пташка:
Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідок?
- Так ось, пташка, у мене боляче хата-те погана, не чи поправиш ти?
- Іди додому, у тебе хата нова, усього вдосталь.
Відвертав старий додому й не довідається: стоїть на його дворі хата нова немов чаша повна, хліба — удосталь, а корів, коней, овець і не перерахуєш.
Пожили вони якийсь час, приїлося бабі багате життя, говорить вона старому:
- У нас усього досить, так ми селяни, нас ніхто не поважає. Мабуть-но, старий, попроси пташку — не чи зробить вона тебе чиновником, а мене — чиновницей.
Старий побрав сокиру. Приїжджає у ліс, знайшов це дерево й починає рубати. Вискакує пташка:
- Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідок?
- Так ось, родима пташка, чи не можна мене зробити чиновником, а мою бабу — чиновницей?
- Іди додому, будеш ти чиновником, а баба твоя — чиновницей.
Відвертав він додому. Їде по селу — усі шапки знімають, усі його бояться. Двір повний слуг, баба його виряджена, як бариня.
Пожили вони невеликий час, захотілося бабі більшого.
- чи Велика справа — чиновник! Цар захоче — і тебе й мене під арешт посадить. Мабуть, старий, до пташки, попроси — не чи зробить тебе царем, а мене — царицею.
Робити нема чого. Старий знову побрав сокиру, поїхав у ліс і починає рубати це дерево. Вискакує пташка:
- Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідок?
- Так ось чого, матінка родима пташка: не чи зробиш ти мене царем, а бабу мою — царицею?
- Ступай додому, будеш ти царем, баба твоя — царицею.
Приїжджає він додому, а за ним вуж посли приїхали: цар-де помер, тебе на його місце вибрали.
Не багато довелося старому з бабою поцарствовать — здалося бабі мало бути царицею:
- чи Велика справа — цар! Бог захоче — смерть пошле, і зариють тебе у сиру землю. Ступай, старий, до пташки так проси — не чи зробить вона нас богами...
Побрав старий сокира, пішов до дерева й прагне рубати його під корінь. Вискакує пташка:
- Чиви, чиви, чивичок, чого треба, дідок?
- Зроби милість, пташка, створи мене богом.
- Добре, ступай додому — будеш ти биком, а баба твоя — свинею.
Старий відразу звернувся биком. Приходить додому й бачить — стала його баба свинею.