Колись у Шаме жив злодій. Його так і кликали — злодій із Шама. Та була у нього одна особливість: він не крав у того, чиї хліб і сіль йому довелося покуштувати.

Одного разу прийшов злодій до своїх товаришів і сказав:

- Друзі, по-моєму, у Шаме ми обшарили всі будинку, крім тих, кого не можна торкати, тому що ми їли їх хліб-сіль.

Одного разу старий падишах сказав своєму візиру:

- Ти повинен віддати свою дочку мені у дружин. Я закоханий у неї. Візир, почувши це, остовпів.

- Бог з тобою, падишах. Моя дочка у онученята тобі годиться, по люди скажуть?! — спробував заперечити він. Падишах же стояв на своєму:

- Моє бажання повинне здійснитися, інакше велю відрубати

Алі був сміливою й відважною людиною, одним з найхоробріших серед наближених Мамад Расула. Нікому не під силу було перемогти Алі. Ніхто не змів проти нього й шаблю підняти. Але ніколи його прекрасна дружина Фатима, дочка Мамада Расула, не зустрічала свого чоловіка, не брала з повагою привід його коня, коли він вертався додому. Але одного разу Фатима вийшла з будинку зустріти чоловіка,

Жив колись падишах. Розв'язав він переодягтися у одяг дервіша й походити по місту, подивитися, як живе його народ.

Сказане — зроблене. Іде падишах і бачить — сидить Балули Зана на перехресті, а перед ним три жмені землі.

Привітався

У прадавньому Курдистані жив один падишах. Любив він бродити по місту переодягненим. Якось наказав він і своєму візиру переодягтися, сам облачився у одяг дервіша, побрав у руки посохнув, і рано ранком вони відправилися у шлях. Цілий день ішли, цілу ніч. Зі сходом сонця падишах і візир підійшли до стін сусіднього міста. У головних воріт вони помітили сивоволосого старого

У одного шейха було багато верблюдів. Пас їхній пастух. А у пастуха дружина була красуня. Побачив якось шейх дружину пастуха й закохався без пам'яті. Розв'язав він будь-яким шляхом добитися її.

Прийшов він якось до неї у гості. Господарка була жінкою гостинної, запросила гостя сісти,

Одного разу падишах і його дружина вийшли прогулятися на берег моря. Бачать — на березі сидить старий. Падишах привітався з ним:

- День добрий, батько!

- Ласкаво просимо! - відповідає той.

- Чому ти тут займаєшся? - запитав падишах.

Старий відповів:

- Дорогою, ремесло моє — пророкувати долю людям. По дорозі назад падишах

Багато доброго чули люди про Балули Зана, і один бідняк розв'язав піти до нього за радою:

- Мудрий Балул, ну що у мене за життя, ніяк не виб'юся з убогості, може, ти знаєш, що робити?

- Не горюй, куро, іди й посій насіння гарбуза. Посіяв бідняк насіння гарбуза й став чекати осені. Зібрав він великий урожай, і, який гарбуз ні розріже, у ній повно пшениці.

Муса-Пехамбар часто ходив у Клим-Алла. Коли він піднімався на гору Тур, гора піднімалася, а небо опускалося, і Муса-Пехамбар міг розмовляти із Творцем Всесвіту.

Одного разу Муса-Пехамбар прийшов побачити із Всевишнім.

- Я прагну тебе побачити, — зізнався він. - Почути тебе можна, але ніхто не знає, який ти. Ось я й прийшов спозирати тебе.

- Спозирати мене важко,

Якось Балули Зана будував собі на березі моря халупу з каменю й піску. Халіфом у країні був його брат, у якого було дві дружини. Пішла старша дружина за водою, дивиться — Балул у моря ліпить будиночок, подібний дитячих будов з піску.

Привіталася вона з Балули Зана:

- День добрий, мій дівер!

- Як добре,