Ворон і Сонце

19-10-2016, 14:45 | Коряцькі казки

Послало Сонце свою сестру Місяць на землю по ягоди. Ходить Місяць по тундрі, збирає ягоди, зустрічає Воронові. Збирали вони ягоди, збирали й набрали повний посуд. Місяць і говорить:

- Давай відпочинемо небагато! Ворона й відповідає Місяцю:

- Ти відпочивай, а я зараз переберу ягоди.

Заснув Місяць. Стала Ворона розглядати її особа й дивуватися, – ніяк не могла відвести око яка гарна дівчина. Прокинувся Місяць і запитує Ворону:

- Ти спала чи ні?

- Я тільки що прокинулася, прагла будити тебе. Підемо до мене, тут недалеко.

Місяць погодився, і вони пішли.

Увечері до Ворони приїхав брат з полювання. Ворона й говорить потихеньку братові: «Надягни завтра мою одежу й ступай із цією жінкою у тундру по ягоди замість мене».

Так і зробили.

Беруть ягоди. Місяць дивиться, як Ворон ягоди збирає, і запитує:

- Так ти не чи чоловік?

- Ні, – відповідає Ворон. - Ми ж з тобою й учора тут рвали ягоди!

Набрав Місяць ягід у свій посуд, утомилася… Прагла покликати подругу відпочивати разом, а тієї немає.

Став Місяць шукати подругу, а знайшла гарний ніж. Сховала ніж у складки свого плаття, стала чекати подругу й задрімала.

Прокинувся Місяць, а замість ножа – поруч із нею Ворон.

Розплакався Місяць, злякалася. Ворон став її утішати. Піднявся Місяць і полетів до Сонця. Оглянулася на землю, а Ворон летить за нею.

- Не долетиш, далеко! - говорить Місяць.

- Я не залишу тебе, полечу скільки є сечі, а там – упаду на землю й розіб'юся! - відповідає Ворон.

Шкода стало Місяцю Ворона, повернулася вона на землю, і народилося у них дитя.

Чекає, чекає Сонце сестру, чекають діти, співають пісні про Місяць, а її всі немає й немає.

Пішло Сонце на землю, освітило всю тундру.

Заходить Сонце у ярангу Ворона й запитує сестру:.

- Тому ти дотепер ще на землі?

- Так у мене дитя!

Заспорили Сонце з Вороном – чия тепер Місяць? Ворон говорить:

- Вона моя, у неї дитя від мене!

- Ні, вона моя сестра! - говорить Сонце.

Та пішов у них суперечка. Та розв'язали вони – кому жінка краще й швидше зшиє одежу, того й буде Місяць.

Покликав Ворон горностайку, а Сонце – миша. Дали їм зшити по кухлянке. Зшила горностайка кухлянку, а миша ще не починала.

Покликав Ворон тарбагана, а Сонце – евражку біліли зшити хутряні штани. Тарбаган зшила, а у евражки робота й наполовину ще не зроблена.

Покликав Ворон видру, а Сонце – лисові. Веліли їм зшити хутряні панчохи. Зшила видра дві панчохи, а лисиця тільки один.

Покликав Ворон гірську вівцю, а Сонце – росомаху. Дали їм шити торбаза. Зшила гірська вівця торбаза, а росомаха не встигнула.

Покликав Ворон ведмедицю, а Сонце – вовчицю…

Бачить Сонце, що програє, посилає за крижаною жінкою. Приходить крижана жінка – красуня, уся так і світиться. Розсердився Ворон на Сонце, брата Місяця, що у нього такі гарні жінки є.

- Віддай сестру! - говорить Сонце. Подумав подумав Ворон, сказав:

- Немає!

Послало Сонце за сніговою жінкою. Заходить вона у ярангу, пустило Сонце на неї промені, і заблискав, заграв різнобарвними вогнями її вбрання. Відразу світле й весело стало у яранзі.

- Бери свою сестру! - закричав Ворон і забрал обох жінок – крижану й снігову.

Розсердилося Сонце на Ворона, що він забув його сестру, і пішло за море. З тих пір стало у тундрі темно й холодно…

Зараз ви читаєте казку Ворон і Сонце