Було те у часи давні, коли мій дід і твій дід разом один сарай будували, так такий здоровущий, що по колоді його білка з кінця у кінець за цілий день ледь доскакати могла. Ось це був сарай так сарай!.. Не чув? Жив за давніх часів один цар. Та до того він любив казки, що дня не міг провести без них. А чи легко було розповідати тому паную казки, коли їх усі йому переказали, а він їх переслухав!

Колись цар Петро Перший подорожував у наших північних краях. Почув він, що у одному селі у коваля такий кінь, рівного якому немає по жвавості й силі. Захотілося цареві на цього коня подивитися й, якщо правду про нього говорять, то купити.

Приїхав цар у село, зайшов у кузню, попросив коня підкувати. Коваль скував

Жили-Минулого чоловік так дружина. Та була у них одна-єдина дочка Маша. Виросла Маша красунею, як ягідка на лісовій галявині. Батько й мати дуже любили свою дочку, душі у ній не сподівалися. Та рукодільниця вона була гарна. За що не візьметься, усе у неї у руках спориться. Жили вони щасливо, так ось мати занедужала й умерла. Залишився батько вдвох з дочкою. Нелегко їм було, а жили вони

Були у одному будинку дуже скупі хазяї. Зайшов якось до них солдат і попросився переночувати. Хазяї відмовили. Солдат навмисно походив по селу й знову у цей будинок зайшов. Побачив у дворі хазяїна.

- Багато вас, нічліжників, - говорить хазяїн, - тільки що один солдат приходив проситися,