Жив-Був хлопець-сирота. Та щоб прогодуватися, довелося йому у пастушки піти, кіз пасти.

Жене він одного разу кіз повз житнє поле. А кози через огорожу перелізли й у жито. Ганявся, ганявся за ними пастушок, голос надірвав кричавши, а вперті кози начебто на зло йому по житу носяться й топчуть колосся. Сіл пастушок на камінь і заплакав. Прискакала отут до нього

Одного разу два мужики із села Тугодумово, Ховатта да Матти, зібралися на риболовлю. Справа була влітку. День жаркий, сонячний. Сіли вони на пліт, добралися до середини озера й закинули вудки. Сидять, чекають, коли клюне. Пекуче. Захотіли вони пити. Ховатта говорить:

- Матти, я пити прагну! Відповідає Матти:

- Потерпи, води немає.

Сидять вудять. Уже й вудити

Жили два брати - багатий і бідний. Настав Новий рік, у бідняка у засіках порожньо, нема чим дітей нагодувати. Приш-Лось йому волею-неволею йти до багатого брата просити про по-міць.

- Дай мені, брат, заради свята небагато м'яса у борг, - говорить бідний брат.

Нічого не сказав багатий брат, приніс

Жила колись бабуся. Та було у неї всього добра один лапоток. Пішла бабуся по світлі. Ішла, ішла, бачить - будинок. Зайшла вона у хату й говорить:

- Чи не можна у вас переночувати?

- Можна, - сказали хазяї.

- Є у мене лапоток, куди б його покласти?

- Поклади з постолами, під крамницю.

- Не прагну з постолами, - сказала

Зібралися тугодумовські мужики у Пітер за товаром. Поїхали. Цілий день їдуть. Увечері потрапили у село, заїхали на постоялий двір переночувати. Говорять меж собою:

- Давайте поставимо сани голоблями вперед, убік Пітера, щоб ранком не ворожити, у яку сторону їхати!

Так і зробили. А сільський хлопець почув цю розмову

Жили колись два брати - бідний і багатий. Багатий брат жив розкошуючи, а бідний уже по миру зібрався йти, залишилося тільки деяке ганчір'я зв'язати у вузол. Вийшов він з дітьми з хати й отут чує за голос:

- Не залишайте мене, поберіть із собою! Подивився бідний брат навколо й запитує:

- Хто ти такий? А у відповідь

Жили колись білка, рукавиця так голка. Та пішли вони у ліс. Дивляться - перед ними три стежки. Білка - вона адже старше всіх була - і говорить:

- Ми по різним тропочкам підемо, а хто перший знахідку знайде, той і інших покличе.

Голка йшла, ішла й пеньок смолистий знайшла, кричить:

Ой, скоріше, рукавиця, Разом з белочкой-сестрицею! Я по стежинці

Жив у далекі часи один цар. Дуже любив він слухати казки. По всій державі шукали царські слуги казкарів для царя, - цар вимагав щодня нову казку. А якщо йому розповідали таку, яку він уже чув одного разу, він наказував казкаря стратити. А як було довідатися, чув він цю казку або не чув?

Бувало, як тільки почнуть йому у другий раз знайоме розповідати, так цар зараз же розпоряджався

Посіяли одного разу ведмідь, вовк і лисиця жито. Поспіло жито. Стисли вони її й звезли у клуню. Просушили снопи, сталі молотити. А лисиця піднялася на колосники, нібито притримує їх, а сама ні-ні та й скине колосник те вовкові, то ведмедеві на голову. Говорять вони лисиці:

- Тримай, кума-лиса, колосники гарненько, щоб не падали! Лисиці відповідає:

- Уж я так намагаюся,

Давним-давно жили у горах Саянах велетні. Найбільше вони любили ганяти чаї. Та у кожного минулого улюблена чашка або келих із блюдцем. Потім велетні як мамонти вимерли, а посуд так і залишився лежати там і сям під гірськими перевалами. Поруч із нею піднімаються дотепер або гори чорних або білих