Ведмідь - липова нога

15-08-2016, 09:36 | Російські народні казки

Жили-Минулого старий з бабою.

Посіяли вони ріпку. Ось занадився ведмідь ріпку у них красти. Старий пішов подивитися й бачить: багато ріпи нарвано так розкидане колом.

Відвертав він додому й розповідає бабі.

А вона йому говорить:

- Так хто ж ріпу нарвав? Якби люди, так віднесли б. Напевно, це ведмідь проказит! Мабуть-но, старий, покарауль злодія!

Старий побрав сокиру й пішов вартувати на ніч. Ліг під тин і лежить. Раптом приходить ведмідь і давай тягати ріпу — нагорнув ціле беремя й поліз через тин.

Старий підхопився, кинув у нього сокирою й відрубав йому лапу. Сам утік, сховався.

Заревів ведмідь і пішов на трьох лабетах у ліс.

Старий побрав відрубану лапу, приніс додому:

- На, баба, вари.

Баба обдерла ведмежу лапу, варити поставила, вовна зі шкіри обскубала, на шкіру села й почала вовна прясти.

Баба пряде. А ведмідь зробив собі липову ногу й пішов до старого з бабою.

Ось ведмідь іде, нога поскрипує, він сам присуджує:

- Скирли, скирли, скирли,

На липовій нозі,

На березовій ключці.

Усе по селах сплять,

По селах сплять,

Одна баба не спить —

На моїй шкірі сидить,

Мою вовну пряде,

Моє м'ясо варить.

Баба почула це й говорить:

- Мабуть-но ти, старий, замкни двері, ведмідь іде...

А ведмідь уже у сіни ввійшов, двері відчиняє, сам присуджує:

- Скирли, скирли, скирли,

На липовій нозі,

На березовій ключці.

Усе по селах сплять,

По селах сплять,

Одна баба не спить —

На моїй шкірі сидить,

Мою вовну пряде,

Моє м'ясо варить.

У ті пори старий з бабою злякалися.

Старий сховався на полати під корито, а баба — на піч, під чорні сорочки.

Ведмідь вліз у хату, став шукати старого з бабою та й догодив у підпілля.

Отут зібрався народ, і вбили ведмедя.

Зараз ви читаєте казку Ведмідь - липова нога