Жив бідний так продувний мужик, по прозванню Жучок; украв у баби полотно й сховав у омете соломи, а сам расхвастался, що ворожити майстер. Прийшла до нього баба й просить поворожити. Мужик запитує: «А що за роботу даси?» — «Пуд борошна так фунт масла». - «Добре!» Став ворожити; поворожив-поворожив і сказав їй, де полотно заховане. Дня через два, через три пропав у пана жеребець; він же, шахрай, його й повів так прив'язав у лісі до дерева. Посилає пан за цим мужиком; став мужик ворожити й говорить: «Ступайте скоріше, жеребець у лісі, до дерева прив'язаний». Привели жеребця з лісу; дав пан знахареві сто рубльов, і пішла про нього слава по всьому царству.
Ось на лихо пропало у царя його вінчальне кільце; шукати-шукати — немає ніде! Послав цар за знахарем, щоб як можна скоріше у палац його привезли. Побрали його, посадили у візок і привезли до царя. «Ось коли потрапив - те, — думає мужик, — як мені довідатися, де поділося кільце? Ну як цар обпалиться так туди зашле, куди Макар і телят не ганяв!» — «Здраствуй, мужик, — говорить цар, — поворожи-но мені; відгадаєш — грішми нагороджу, а коли немає — те мій меч, твоя голова із плечей!» Негайно наказав відвести знахареві особливу кімнату: « Пускай-Де цілу ніч ворожить, щоб до ранку відповідь була готова».
Знахар сидить у тій кімнаті так думає: «Яка відповідь дам я паную? Краще дочекаюся глухий півночі так утечу куди ока дивляться; ось як проспівають треті півні, зараз і задам тягу!» А кільце-те царське стягнули три двірських людини: лакей, кучері так кухар. «Що, братики, — говорять вони меж собою, — як цей ворожейка так довідається нас? Адже тоді нам смерть неминучая... Давайте підслухувати у дверей: коли він нічого — і ми мовчок; а коли довідається нас, так вуж робити нема чого — станемо просити його, щоб паную-те не доводив».
Пішов лакей підслухувати; раптом півні запекли, мужик і промовив: «Слава тобі господи! Один уже є, залишається двох чекати». У лакея душу
У п'яти пішла; прибіг він до своїх товаришів: «Ах, братики, адже мене довідався; тільки я до дверей, а він кричить: один уже є, залишається двох чекати!» — «Постій, я піду!» — сказали кучері; пішов підслухувати. Запекли другі півні, а мужик: «Слава тобі господи, і два є, залишається одного чекати». - «Ех, братики, і мене довідався». Кухар говорить: «Ну, якщо й мене довідається, так підемо прямо до нього, кинемося у ноги й станемо просити». Пішов підслухувати кухар; треті півні запекли, мужик перехрестився: «Слава богу, усі три є!» — так скоріше у дверях — бігти прагне; а злодії до нього назустріч, упали у ноги й просять і молять: «Не погуби, не кажи цареві; ось тобі кільце!» — «Ну, так і бути, вибачаю вас!»
Побрав мужик кільце, підняв мостину й кинув його під підлогу. Ранком цар запитує: «Що, мужик, як твої справи?» — «Виворожил; кільце твоє покотило під цю мостину». Підняли мостину й дістали кільце; цар щедро нагородив знахаря грішми й велів нагодувати-напоїти його до відвалу, а сам пішов у сад гуляти. Іде по доріжці, побачив жука, підняв його й відвертав до знахаря: «Ну, коли ти знахар, так довідайся, що у мене у руці?» Мужик злякався й говорить сам собі: «Що, попався, Жучок, паную у руки!» — «Так, так, твоя правда!» — сказав цар, ще більше його нагородив і із честю додому відпустив.