Жив-Був цар. У царя не було білого дня (сонця), і білої луні, і частих зірок, і глухий півночі. Посилав він думших сенаторів за народом. Народу багато зійшлося. Подавав цар по чарі й по дві й запитував: « Добродії думшие, і сенатори, і простонародие! Не чи знаєте, де білий день і червоне сонце, і білі луні й часті зірки, і глуха північ?» Усе відмовилися.
Був у царя Ювашка-Слуга, вище себе голичок підняв, торнул про підлогу й піл проломив. «Я знаю, де побрати, і розшукаю усе це! Пішли мене, Ваша Царська Величність!» — «Що тобі, Ювашка, треба із собою?» Ювашка сказав: «Дай мені коня, товариша, і грошей на дорогу!» (Одному тужливо їхати.) Поїхали вони у шлях.
Їхали чи близько, чи далеко, чи низько, чи високо, доїжджають: коштує хатинка на козячих ріжках, на. баранячих ніжках, повертає. «Стань, хатинка, по-старому, як мати поставила, до лісу задом, до мене передом!» Хатинка стала. Яга Ягишна лежить, у стіну вперла ногами, а у другові головою. « Фу-Фу! - російського духу від роду не чула, російський дух до мене на двір прийшов». Сказав він: «Напайка, нагодуй, тоді у мене звісток розпитай!» Вона зараз п...ула, стіл підсмикала, б...ула, щей хлюпнула, ногу підняла й пиріг подала, титечками потрясла й молочка піднесла, ніжки возняла й ложки подала.
«Куди же ти, Ювашка, поїхав?» — «Я поїхав за білим днем, за червоним сонцем, за белою лунью, за частими зірками, за глухою північчю».- «Ювашка, не їзди! Це у наших братів: один брат шестиглавий, інший дев'яти-главий, а третій 12-главий». Ювашка поїхав. Сказала Яга Ягишна: «Назад поїдеш, так заедь до мене у гості!»- «Добре», — сказав.
Потім вони доїжджають до іншої хатинки, також повертає на козячих ріжках, на баранячих ніжках. «Стань, хатинка, по-старому, як мати поставила, до лісу задом, до мене передом!» Хатинка стала. Вони зайшли. Яга Ягишна лежить, у стіну вперла носами, а у другові головою. « Фу-Фу, російського духу від роду не чула, російський дух до мене на двір прийшов!» — «Напайка, нагодуй, тоді звісток розпитай!» Вона зараз і...ула, стіл підсмикала, др...ула, щей хлюпнула, ногу підняла й пиріг подала, титечками потрясла й молочка піднесла, ніжки возняла й ложечок подала.
«Куди же ви поїхали?» — «Поїхали ми за білим днем, за червоним сонцем, за белою луною, за частими зірками, за глухою північчю».- «Не їзди! Це у наших братів: один брат шестиглавий, інший девятиглавий, а третій 12-главий!» — «Усе-таки поїду!» — «А поїдеш назад, так до мене заедь!»
Їхали чи близько, чи далеко, чи низько, чи високо, доїжджають знову до хатинки. Коштує хатинка на козячих ріжках, на баранячих ніжках, повертає. «Стань, хатинка, по-старому, як мати поставила, до лісу задом, до мене передом!» Хатинка стала. Зайшли. Яга Ягишна лежить, у стіну вперла ногами, а у іншою головою. « Фу-Фу, російського духу від роду не чула, російський дух до мене на двір прийшов!» — «Яга Ягишна, нас нагодуй, тоді звісток розпитай!» — Вона п...ула, стіл підсмикала, б...ула, щей хлюпнула, ногу підняла й пиріг подала, титечками потрясла й молочка піднесла, ноги возняла й ложечок подала. «Куди же ти, Ювашка, поїхав?» — «Я поїхав за білим днем, за белою луною, за частими зірками, за глухою північчю».- «Не їзди! Це у наших братів: один брат шестиглавий, інший девятиглавий, а третій 12-главий».- «Усе-таки поїду!» — «Назад обернеш, так заедь до мене у гості!» — «Заїду».
Їхали вони чи близько, чи далеко, чи низько, чи високо; під'їжджають до моря. У моря коштує терем; у цього терема стовп коштує; на стовпі напис: «Якщо двоє, так дві ночі ночувати, а якщо троє, так три ночі ночувати!»... Шість хвабо ударило на море — з води виходить шестиглавий Идолище. Побачив: «Такого хлопчиська Бог сьогодні мені надіслав на съеданье, маленького?» Сказав Ювашка: «Малий, так не з'їсти скоро!» А Идолище сказав: «Я нікого не боюся! Боюся Ювашйи Білої Сорочки — він ще молодий!» Ювашка сказав: «Давай побратуемся!» Як полис-нул його, відразу у нього відбив шість голів. Подивився після цього у лівій кишені у нього й у правом — немає нічого. Кинув тулово у море, а голову під камінь; сам на відпочинок ліг.
Інша доба підходила. Ударило дев'ять хвабо — девятиглавий Идолище йде з води. «Ох, якого на съеданье мені маленького надіслали!» — «Малий, так скоро не з'їсти!» — «Нікого я не боюся, боюся Ювашки Білої Сорочки — він ще молодий!» — «Давай побратуемся! До двох раз відпочивати». Перший раз пласнул — шість голів відбив. « Стій, чорт! Ногу тре». Зняв із себе чобіт, кинув у терем — у терема половина даху злетіла. Задивився Идолище — він і залишки відбив у нього. Подивився у лівій кишені й у правом — немає нічого. Тулово кинув у море, а голову під камінь (міцніше). Ліг на відпочинок.
На третю добу дивився більше на море. 12 хвабо ударило — іде 12-главий Идолище до нього. «Ох, якого маленького на съеданье мені надіслали!» — «Малий, так не швидко з'їж! Бачиш зелений виноград, не знаєш, як ще забрати його!» — «Я нікого не боюся! Боюся Ювашки Білої Сорочки, він ще молодий!» — «Давай побратуемся! До двох раз відпочивати!» Перший раз поборолися — шість голів відбив у нього. « Стій, чорт, ногу тре!» Зняв чобіт, кинув у терем — у терема останній дах злетів. Задивився Идолище, він і залишки відбив у нього. Подивився — у правам кишені червоне сонце й білі луні, а у лівому виявилося — часті зірки, глуха північ. Усе це він забрал, кинув його тулово у море, а голову під камінь.
Сіли на вершну й поїхали. Доїжджають до першої Яги Ягишни; зліз він з вершной і говорить товаришеві: «Ти гайда, а я послушаюг що вона буде говорити!» Товариш їде; вона побачила. «Геть варнаки - те, моїх братів скінчили, думають також нас кінчати! Не швидко! Я забігу вперед, зроблюся жарою; і буде сад, у саду буде колодязь: як у колодязі води нап'ються, їх на три частини розірве!» Вислухав він мовлення, сіл на свого коня, під'їхав і сказав їй: «Спасибі, стара сука, на старій хлібі-солі!» (Що нагодувала його.) На це вона сказала: «Я тобі, негідник!» А він: «Я ті, стара сука!»
Вони поїхали у шлях. Небагато від'їхали, раптом і зробилися духота й жару, і зробився сад, у саду колодязь. Під'їхали до саду; товариш говорить: «Треба напитися!» — «Перегоди, товариш, потримай мій коня, я збігаю!» Побрав батіг, пішов у сад; перехрестив цей колодязь, батогом по колодязю вдарив, Ягу Ягишну вбив, і саду не стало.
Під'їжджали до іншої Яги Ягишне. Дав коня товаришеві, сам вислухував. Вона побачила, що товариш їде. «Ах, негідники-ті! Братів ішли, та й сестру-ту, і мене хочут! Я не так зроблю!» Дочка відповідає: «Що ти, мамонька, зробиш із ними?» — «Я забігу вперед жарою, і буде сад, у саду буде колодязь: як у колодязі води нап'ються, їх на три частини розірве!» Вислухав він мовлення, сіл на свого коня, під'їхав і сказав їй: «Спасибі, стара сука, на старій хлібі-солі!» Зробилося не черезо багато час жару, і зробився сад, у саду колодязь. Під'їхали до саду. Товариш говорить: «Треба напитися!» — «Перегоди, товариш;, потримай мій коня, я збігаю!» — Перехрестив цей колодязь, резнул Ягу Ягишну, убив, і саду не стало.
Тоді вони поїхали до третьої тітки. Дав товаришеві кінь, сам вислухував. Побачила: «Я адже не так зроблю, як сестри! Я забігу вперед і зроблюся бурою, як заглону їх відразу, і тільки!» Він сіл на вершну, підігнав, сказав: «Спасибі, стара сука, на старій хлібі-солі!» — «Я ті, негідникові!» Сіл він на вершну, сказав товаришеві: «Якщо ти за мною встигнеш, так добре, а не встигнеш, мені гнати нещадно у селенье треба!» Приїжджає у селенье прямо до коваля у кузню. «Коваль, зберігай мене! Я царський посланник, тобі за це я заплачу!» Коваль навалив вугілля, роздув 12 хутр і зробив у кімнаті жар (пекуче). Вона біжить — з багатьох дахів сосривала тес, біжить бурою. Прибігла до кузні. «Коваль, віддай мені Ювашку!» — «Якщо лизнеш три рази гаряче ковадло, тоді я тобі віддам!» Коваль загострив з ковадла іскри сиплють, червону розжарював. Витягав коваль ковадло, наказав їй лизати. Вона два рази лизнула; він говорить: «Ковадло охололо, перегоди!» Покалил ще попуще. Потім коваль витягся у другий раз. Вона мова випялила, коваль міг за мову піймати її кліщами, а Ювашке наказав меленому (балдою) її бити.
Як її втихомирили, Ювашке передали кліщі тримати Ягу Ягишну, а коваль склепав їй вузду залізну. Потім коваль її зробив кобилою, приборкав (надяг на неї вузду). Наказав коваль: «Дивися, у їй син Олешка й дочка. Дочка зробиться бабою. Стануть вони тобі говорити: «Гарний молодець, на кобилі їдеш!» — ти нічого на відповідь не говори!»
Ювашка на неї сіл і поїхав. Поїхали у шлях до царя. Спочатку йде баба й говорить: «Гарний ти молодець, так на кобилі їдеш!» Він нічого з нею не говорить, одне своє понюжает тільки її. Не черезо багато час біжить її син Олешка Коротенька Ніжка. Олешка скричал: «Гарний молодець, так на кобилі їдеш!» Ювашка відповів: «Добре, я на кобилі їду, а ти пішки йдеш!» Він зсадив його з матері, відібрав у нього червоне сонце, і білі луні, і глухою північ, усе відібрав.
Загоревался Ювашка. Олешка йому сказав: «Ювашка, послужи мені службу — я тобі усе віддам назад!» — «Каку ти службу на мене накладеш?» — «Я накладу на тебе службу: у Яги Ягищни висватай мені дочка! (Я сам не міг висватати.) Тоді я тобі всі обрачу назад!» Ювашка посулился висватати. Товариша залишив з Олешкой, а сам Ювашка відправився до Яги Ягишне. «Чекай, я прибуду сюди».
Доходить Ювашка до селенья, з горя бере сороковуш-ку горілки: «Треба випити!» — говорить. П'яниця сидить і говорить: «Ювашка, не пий, подай мені!» Ювашка сказав: «Ти що гаразд робити?» — «Я гаразд хліб є!» Потім вони пішли з ним двоє, дійшли ін іншого селенья. Заходить він у питний заклад, бере сороковушку, прагне вино пити. Інший п'яниця говорить: «Не пий, подай мені!» — «А що ти гаразд робити?» — «Я гаразд у лазні паритися». П'яниця випив сороковушку; пішли вони троє.
Заходять вони у третє селенье. Бере він сороковушку. «Ви, хлопці, випили, я не випив!» Прагне сороковушку пити. Третій п'яниця говорить: «Подай мені!» — «А що гаразд робити?» — «Я гаразд воду пити». Не став Ювашка пити, подав і цьому. Заходять ще у селище. Бере Ювашка сороковушку, прагне пити: «Ви, хлопці, випили, я не випив!» П'яниця говорить: «Не пий, дай мені!» — «А що гаразд робити?» — «Я гаразд на небо літати й зірки ловити». Не став Ювашка пити, подав і цьому. Склалося їх тепер четверо.
Приходять вони до Яги Ягишне. Яга Ягишна лежить, у одну стіну вперла головою, у другові ногами. « Фу-Фу, російського духу від роду не чула, а російський дух до мене багато знайшов!» Ювашка сказав: «Напайка, нагодуй, у мене звісток-розпитай». Вона п...ула, стіл підсмикала, д...ула, щей хлюпнула, ногу підняла й пиріг подала, титечками потрясла й молочка піднесла, ніжки возняла й ложки подала. Ювашка сказав, що «ми прийшли до тебе за добрим словом, за сватанням; а сватаємо не за себе, а за Олешку Коро-Теньку Ніжку!» — «Послужите мені служби, які я на вас накладу, так тоді я вам і дочку віддам!.. Спочатку напечу я вам 10 пудів хліба: якщо ви з'їсте у день, отож вам і служба перша!» Напекла 10 пудів хліба. Ювашка сказав: «Хто гаразд, хлопці, хліб є!» — «Я, пан!» — «Ну давай, їж!» Та він почав уплітати, тільки мяхки летять З'їв цей хліб у одну година, сказав, що «пан, я не наївся ще!» — «Ось ти, - говорить, - одного не могла нагодувати!»
«Ось я іншу службу накладу на вас: затоплю я баню; чи можете ви цей жар витримати у вечір?» До того вона загострила — кожний камінь почервонів; потім послала їх паритися. «Що, хлопці, хто гаразд у лазні паритися?» — «Я, пан!» Пішов він паритися; у один кут б...вул, у іншій п...вул, і зробився у лазні мороз, замети виявилися снігу. Приходить із лазні й говорить: «Пан, я змерз! Нічого не міг випаритися!» Вона не повірила, збігала: вірно, холодно у лазні.
«Ще накладу вам останню службу: скільки у мене посуду є, наношу води — чи вип'єте ви у день?» Вона наносила води, запростала весь свій посуд. «Хто, хлопці, гаразд воду пити?» — «Я, пан!» До якої посуду підійде, усе вип'є. «Пан, я не напився!» (Як посуду не було, усе випив.)
Дочка виходить. «Ось, я зіркою ізлажу (зроблюся), полечу: піймаєте, так ваша!» Ювашка сказав: «Політай! Хто гаразд на небо літати й зірки ловити?» Один і говорить: «Я, пан!» — «Гайда, політай, лови!» Цей самий п'яниця зробився зіркою, полетів і піймав Яги Ягишни дочка. Спустив її на землю.
Вона йому й говорить: «Послухай, Ювашка, я за нього заміж не піду, а піду за тебе! Що я тобі накажу, тільки ти те й роби! На місце ми приїдемо — він тепер коштує у провалища — ти перво випроси у нього червоне сонце, і білі луні, і часті зірки, і глуху північ, відбери це усе до себе; потім йому мати не давай і мене не давай! Потім скажи: якщо ти, Олешка Коротенька Ніжка, пройдеш по цім місці, так я тобі матір віддам і наречену віддам!..» Олешка був не згодний, а Ювашка не дає: «Якщо ти не пройдеш, я тобі ниче не дам!» Олешка праг схитриться, а Ювашка його фирнул, зіштовхнув його у провалище.
Посадив дружину на коня, а сам сіл на Ягу Ягишну (на матір на кобилу), і поїхали троє до царя. Приїжджають до царя. Пущают білий день і червоно сонце спочатку. До вечору доживають, пустили білі луні, часті зірки й глуху північ изладили, вчасно.
Тоді Ювашка одружився на Язі Ягишне дочки, повенчалися, а цар його за це похвалив, що він надав.