Пещення проникнуло у крамницю коваля й знайшла там залізний напилок. Вона почала лизати його. Напилок поранив їй мова, і з нього стала стікати кров. Пещення обрадувалося, вона подумала, що кров тече із заліза. Та вона так ретельно лизала напилок, що зрештою залишилася без мови.
Мораль цієї байки ясна: упертюхи упорствуют у своїх оманах доти, поки не втрачають усього, що мають.