У деякому селі жив-був піп, великий мисливець до молодих бабів: як тільки побачить, бувало, у вікні, що повз двір його йде молодка — зараз висуне голову й заірже по-жереб'ячі. На тому ж селі жив один мужик, у якого дружина була оченно гарна собою. Та ходила вона кажний день за водою повз попівський двір; а піп тільки догляне її — зараз висуне у вікно

Призвав якось всевишній до себе одного провісника й говорить:

- Надумав я зробити тебе бідняком. Вибирай, що для тебе краще: стати бідним у молодості або у старості.

Помізкував провісник і відповідає:

- Піду пораджуся із дружиною.

Прийшов він до дружини, стали вони

Жив-Був багатий купець із купчихою; торгував дорогими й знатними товарами й кажний рік їздив з ними по чужих державах. У якийсь час спорядив він корабель; став збиратися у дорогу й запитує дружину: «Скажи, радість моя, що тобі з інших земель у гостинець привезти?» Відповідає купчиха: «Я у тебе

Жила-Була баба, у їй були один син і одна дочка. Жили вони у превеликій бідності. Ось раз якось пішов син у чисте поле подивитися на озимі сходи; вийшов і оглядівся колом: коштує недалеча висока гора, а на тій горі на самому верху клубиться густий дим. «Що за диво таке!- думає він.- Уж давно коштує ця гора, ніколи не бачив на ній і малого диму, а теперича, бач, який

Був-Жив піп так попадя. У них був козак, по імені Ванька; тільки життя у них козакові було не дуже-те гарне: боляче скупа попадя була. Ось одного разу поїхав піп з козаком по сіно, верст за десять. Приїхали, наклали воза два. Раптом прийшло до сіна череда корів. Піп схопив лозину й давай за ними бігати; прогнав корів і відвертав

Гора Модольва – так називається одна вершина у Озерної Розпадини, у горах по сусідству. Там є печера, вхід у яку зараз завалений.

У цій печері за давніх часів жив якийсь троль, якого кликали Модольв, і ця гора має його ім'я. Він зачарував одну жінку з тих місць. Вони почали жити разом і дуже полюбили один одного. Жінка понесла, але плід був так великий,

Один жорстокий цар видав наказ винищити всіх старих людей.

- Яка від них користь, - сказав він, - вони не можуть не орати, не жати,

Ні дров наколоти. Тільки дарма хліб їдять, так мішаються у будинку. Без них жити буде краще"

Узялися за діло царські кати. Усіх старих людей погубили. Залишився тільки один старий - батько боярина. Жалко йому стало

Ось і весна настала, усе дерева й кущі забралися гарними листами і яскравими квітами.

Один тільки ясен коштує голий, як студеною зимою. Позбавив його бог зору, і невтямки бідоласі, що прийшла весна й радість усім принесла.

Давно виткала береза свої збірчасті, серцеподібні листочки, давно готові у дуба гарні зубчасті листи. Запитують дерева, тому не шиє собі ясен святкового

Жив за давніх часів один молодий роботящий селянин. Був у нього свій хутір з великими пасовищами й багато овець. Та ось він одружився. Дружина йому, на лихо, попалася ледарка й ледарка. Цілими днями вона била байдики, навіть обід чоловікові й те лінувалася приготувати. Та чоловік нічого не міг з нею поробити.

Одного разу восени приносить він дружині

Живий сабе цар так цариця. У них було три сини: два розумні, а третій дурень. У царя бив звіринець, у которам безлічі було різних звірів. У етат звіринець унадився вяликий звір — Норка яго кликали — і багата рабив шкоди: каждаю ніч поедав звірів. Цар чаго не рабив — не міг винищити яго;