Одного разу чотири людини рили на цвинтар могилу; деякі говорять, що це було у Рейкхоуларе. Усі четверо минулого люди веселі й любили посміятися, але більше всіх веселився один молодий задерикуватий хлопець. Коли могила була майже готова, вони знайшли у ній багато людських костей, у тому числі й стегнову кістку небувалих розмірів.

За давніх часів жив у одному селищі бідна стара людина, по імені Ханасака. Близько хатини старого Ханасака росло гарне вишневе дерево. Якось ранком, коли й сонце ще не зійшло, побачив Ханасака у свого дерева худий бездомний собаку. Добрий Ханасака пошкодував голодний собаку, нагодував її й залишив жити у своїй хатині. Коли настав місяць цвітіння вишень, Ханасака вийшов з будинку помилуватися

Викопав мужик яму у лісі, прикрив її хмизом; не чи попадеться якого звіра.

Бігла лісом лисиця. Задивилася по верхах — бух у яму!

Летів журавель. Спустився корму пошукати, завязил ноги у хмизу; став вибиватися — бух у яму!

Та лисицям горі, і журавлеві горі. Не знають, що робити, як з ями вибратися.

Лисиця

Кажуть, що за давніх часів жили три брати, двоє неодружених, а третій - одружений. Неодружені жили окремо від одруженого. Один з них був виродливий, а іншої гарний собою, і ось він - те, гарний, чомусь розв'язав, що брат із заздрості наводить на нього псування, і замислив убити його. Одного разу красень як випливає заточив свій спис і запропонував братові:

- Підемо, братик, наберемо

Жили колись король із королевою, і був у них єдиний син. Ось підріс королевич, і король із королевою влаштували свято хрещення, і волосся у сина свого підрізали, як по народному звичаю покладене. Скликали вони на бенкет самих знатних людей із усього королівства. Засвітилися вікна тисячью

Вогнів, заблискали білі палати сріблом, золотом і дорогими

А чи знаєте ви історію про прекрасну куріпку по імені Нангумби? У неї було п'ять закадичних подружок. Одну кликали Нанкимпели, іншу - Навоки, третю - Намбенди,

Четверту - Нантуту, а п'яту - Нанкимпити. Одного разу пантера віднесла чоловіка прекрасної Нангумби.

Подружки, довідавшись про нещастя бідної Нангумби, розв'язали оточити піклуванням її й бідних сироток

Тепер кажан тільки ночами літає. А був час - вона літала й днем. Летить вона якось опівдні, а назустріч їй - гордий яструб.

- А, - говорить яструб, - добре, що ми зустрілися. Я тебе три роки шукаю.

- А навіщо я тобі? - здивувалася кажан.

- Я із усіх птахів данину збираю. Усі, крім тебе, сплатили, ти одна у боргу.

- Я? - говорить

Шакал умовив Вівцю разом обробляти город. Він урочисто заприсягся не замірятися ні на її життя, ні на її добро. Ретельно зорали вони землю, посадили квасолю. Пройшов дощ, полив землю, квасолю проросла й весело зазеленіла.

У середині літа листя від жари

Жили-Минулого два брати. Один багатий, інший - бідний. Багатий був більшим удачником. За що не візьметься - усі йому проміж пальців грузне. А у бідного, не дай Боже, усе з рук валиться. Ну, просто ні у чому не було йому удачі! Бідний брат усе ходив до багатого, нехай, мол, допоможе. Та багатій завжди допомагав

Було це дуже давно, на просторих землях Кисами, у володіннях великого вождя Кимони диа Зонги. Одного разу ввечері, коли люди похилого віку сиділи під покровом дерева, що служив удень притулком від сонця, а присмерком - місцем дружніх бесід, коли молодь веселилася при світлі багать, загальну увагу залучив Мукиланго. Відомий своєї зухвалістю й відвагою, він голосно сперечався