У деякому царстві, у деякій державі жив зі своєю дружиною птахолов. Важко жилося їм на землі; не раз голод змушував їх оплакувати свою гірку долю. Іноді чоловік відлучався на якийсь час у чужі країни, ловив там птахів, продавав їх за незначну ціну й тем підтримував своє існування. Дружина ж його працювала у багатих людей і своєю працею

Жила-Була дівчинка. Одного разу послала її мати у ліс копати дикий батат. Дівчинка побрала лопату, плетінку, пішла у ліс і забралася у глуху хащу. У хащі було гніздо білих термітів, і у ньому глибока нора. Стала дівчинка близько цього гнізда шукати батат, лопата у неї зіскочила із черешка й догодила прямо у нору.

Дівчинка бігала-бігала навколо, ніяк лопату

Трапилося це у старожитні часи. Ішли одним шляхом сонце, мороз і вітер і розмова проміж поводилися.

Сонце говорить:

- Я сабоніше вас обох. Мороз відповідає:

- Ні, я сабоніше.

Розуміють вони, що сабоному легко жити на світі: куди він не піди, усі його бояться.

Ось кума лиса прийшла на село, украла у одного мужика свиню. Пішла у ліс, обпалила свиню, звалила її на спину й пішла далі. Іде, а назустріч їй попадається вовк. Ось вовк каже: «Кума лисиця, прийми у частину!» — «Іди», - лиса відповідає.

Пішли вдвох. Назустріч їм попадається ведмідь: «Кума лисиця, прийми у частину!» — «Ну, іди», - лиса знову

Чи Було, не було - Жив один півень. Копався цей півень у смітті й знайшов золотий. Злетів він на дах і закричав: - Ку-но-ре-ку, гроші знайшов! Цар почув, наказує своїм назирам-везирам піти відняти, йому принести. Назири-Везири йдуть, віднімають, приносять цареві. Півень кричить: - Ку-но-ре-ку,

Було у короля три сини. Старшого сина звуть Васабо, середний був Юхим, а молодший був Петра-Королевич. Зійшлися вони у кімнату. Петра-Королевич і говорить, що йому вуж час одружитися, а батько й битий шляху не женить! Та сказав Петра-Королевич: «Підемо до батька проситися — по чужих державах їхати». При ходять усі враз,

Жив маленький хлопчик. Не було у нього ні батька, ні матері. Тільки дві сестри жили разом з ним. Ось одного разу гойдається хлопчик на гойдалці й співає: – Хто мене прийде покачати? Якби був батько, то він мене покачав би, якби була мати, то вона мене покачала б. Бачить, іде старий. Почув

Жив-Був піп. Він був претовстий-претовстий-товстий-претовстий. Та був у нього працівник Іван. Напарила якось попадя паренок. Піп об'ївся, і у животі у нього закрутило. Він говорить: «Ванька, а Ванька, біжи до фельшару, пущай він тобі ліки дасть».

Побіг Ванька. «Пан фельшар, дайте панотцю ліки!» Той запитує: «А яке? Нехай

Жив старий з бабою. Старий котец поставив, додому повернувся, переночував. На наступний ранок він відправився до котцу, до котцу прийшов, котец вичерпав - старий добув одну щуку. Старий щуку побрав, додому направився, додому прийшов до баби. Баба щуку очистила, старий зі старухою щуку з'їли; залишилася тільки голова. Старі переночували.

Ранком

Графиня Біль Люс – розумна, добра й зовсім чарівна молода жінка – була у розпачі. Вона цілими днями плакала, і ніхто не міг її утішити. Справа у тому, що графиня вже кілька років була замужем, а Господь усе не посилав їй дітей. Бедняжка думала, що чоловік розлюбить і кине її, якщо вона не народить