Одного разу шах, залишивши замість себе головного візира, розв'язав з іншим візиром побродити по країні. Переодяглися вони дервішами, щоб ніхто їх не довідався.

Ішли вони день, іншої й зустріли на дорозі якоїсь людини. Привіталися вони з ним і пішли далі. Помітив шах, що незнайомець теж іде з ними, і запропонував:

- Послухай, добра людина, раз вуж довелося нам іти разом, давай

Якось раз півень підхопився на дах будинку й захотів звідти побачити увесь світ. Він витягав шию, вертів головою туди й сюди, але нічого не побачив - гора, що стояла перед будинком, закривала йому обрій.

- Цуцик-Джан, ти випадково не знаєш, що перебуває там, за горою? - запитав півень у пса, що лежить

Сидів кролик у кущах, ягодами ласував. Раптом бачить: біжить койот. Кролик скоріше-скоріше ладь. Койот за ним. Кролик у нору. Койотові у нору не влізти. Сунув він у нору лапу й давай рити землю. А нора неглибока: ось-ось до кролика койот добереться.

Сидить кролик у норі, дивиться на койотову

Жили старий з бабою. Було у них три сини: двоє розумних, а третій — Дурень.

Стали брати з батьками збиратися на роботу. Іван -

Дурень теж став збиратися — побрав сухарів, налив води у баклажку.

Його запитують:

- Ти куди збираєшся?

- З вами на роботу.

- Нікуди ти не поїдеш. Стережи гарненько двері,

Жив один виноторговець. Одного разу тяг він у свій льох барило з вином. Ноша була важка, і виноторговець утомився. Він обережно спустив із плеча барило, а сам присів поруч. Раптом бачить виноторговець - що за диво? Барило, що стояло сторчма, раптом заворушився, начебто зачеплений чиєїсь рукою. Кілька раз він піднявся, потім повертівся-повертівся й знову став на місце. Не встигнув виноторговець

У царстві імператриці Катерини Другий у місті Пітеру купець торгував. Сімейство у нього було — син, дочка так дружина. Чотири людини. Син був Дмитро Іванович, дочка Олена Іванівна. Торгував він, та й занедужав. Велить подати рахунки й давай майно лічити. Нарахував тридцять шість тисяч,

У садибі жила бариня — і до того сердита, нікому життя не було! Староста прийде запитати що — вона його не відпустить, поки не відшмагає. А мужикам-те життя не було ніякого: била, як собак.

Ось раз приходить солдатів у коротку відспустку додому. Розповіли йому про бариню, а він і говорить: «Я її провчу».

Настала ніч, бариня заснула. Велів солдат коней

Перекинув якось кіт горщик з молоком. Господарка його й висікла.

«Вірно, великий я грішник, — розв'язав бідолаха. - Піду-но я гріхи замолювати».

Ось іде він і зустрічає

У лісі зайця. Довідався заєць, куди кіт іде, і просить його побрати із собою гріхи замолювати. Зустріли лисові, і вона попросилася

У одного хазана полягав півчим юнак по імені Мойше-Хаим, єдиний син набожної бабусі вдови. Мойше-хаим, жвавий, веселий юнак із прекрасним

Голосом, був, на жаль, джиґуном і, як більшість півчих і музикантських учнів, вічно отирався на весільних бенкетах і сімейних вечірках. Одного разу літнім вечором з Мойше-Хаимом приключилося велике нещастя. Повечерявши,

Жили-Минулого на світі чоловік і дружина. Та була у них дочка Мара. Та дочка й мати дуже були працьовиті, вічно вдома сиділи, пряли вдвох у вогнища.

Якось раз попросилася Мара до сусідів на посиденьки - прясти там разом з подругами. Дозволила мати, але дала дочці більшу торбу, набиту вовною, і веліла всю цю вовну