Жив-Був бідний мисник. З ранку до ночі майстрував він дерев'яне начиння, цим і годувався.

Ось пішов він одного разу на берег моря вирубати м'яку так гнучку гілку для обруча на туесок, побачив червону березу й уже сокира над нею заніс, як говорить береза людським голосом:

- Не губи мене, добра людина! Не рубай моїх червоних

Стояло у поле дерево, було у дереві дупло, у дуплі-гніздо, у гнізді-троє пташенят, а з ними їх мати, Куклухай-Птах.

Пробігав одного разу полем хан-вовк, побачив Ляльку-Ганьби з її дитинками й заричав:

Це поле моє, у поле дерево моє, у дереві дупло моє, що у дуплі-усе моє! Куклухай, Ляльку ганьби, Скільки

Жив не жив один славний бахарчи. Коли він одружився, то першу ніч не пішов до нареченої, а на другий день велів їй зібрати його у дорогу. Здивувалася наречена, але мовчачи корилася. Бахарчи виїхав і незабаром потрапив у великий аул, де у ханському палаці відіграли пишне весілля. На вулицях глашатаї викрикували ханський указ: хто не прийде на весілля, буде вбитий. Бахарчи разом з усіма

За давніх часів трапилося якось, що на острові Гримсей у всіх будинках одночасно згас у вогнищах вогонь. Справа була взимку, стояли морози, і протока, що відокремлює Гримсей від Ісландії, був покритий льодом. Гримсейци вважалися, що лід досить міцний, і розв'язали послати

Одного разу падишах призвав до себе коваля й сказав йому:

- Наказуємо тобі викувати нам кольчугу із чистого золота. Те-Те позаздрять нам усі падишахи!

Коли коваль пішов, візир сказав:

- Воістину, государ, такої кольчуги не було, немає й не потрібно.

Давним-давно у маленькому будиночку на краю села жила бідна сирота. З раннього дитинства вона працювала на хазяїна, усе літо пасла ове; у горах, пряла пряжу, у'язала панчохи й рукавиці, а взимку від ранньої зорі до пізнього вечора ткала. Ішло час, і з бідної сирітки виросла деви;а пригожа так у роботі

Якось відправився дроворуб у гори хмиз рубати. Раптом чує — унизу, у лощині, хтось стогне, так так жалібно: у. Пішов дроворуб на голос, прийшов до скелі, у скелі печера, у печері тигриця лежить — ніяк окотитися не може. Кишки у неї зі чрева вилізли, за колючий терник зачепилися. Невміч їй, ось вона й стогне. Побачила

Жінка по імені Хіна усе своє життя дуже багато трудилася. Те била стукалкою тапу, щоб зробити одяг для своїх домашніх, то ходила по воду з калебасой, те ловила креветок у море.

Та так вона утомилася, що дуже захотілося їй піти куди-небудь і гарненько відпочити від тягот життя

Зембени - велика жінка. Вона народила двох дочок. Але вона їла людей у тій країні, де вона була, поки не прикінчила їх, їла їх і звірів; убивала! людину разом зі звірами; варила м'ясо людини й звіра разом. Трапилося так, що люди були цілком скінчені,, залишалося вона сама з її двома дочками.

Жив був на світі один багатій. Було у нього три дружини. Одна дружина стара, перша, улюблена. Друга – гарна, а третя молода.

Жили дружини між собою не дружно. Гарна й молода не любили стару за те, що вона у чоловіка улюбленої була. Перевести її захотіли, так випадку усе не було