Колись дуже давно жив у одному монастирі чернець. Звідки він з'явився у тих місцях, ніхто не знав, але тяглися до нього люди - і особою пригожий, і вдачі доброго. Дуже скоро пішли справи старого монастиря на лад, та й чернець той розбагатів. Тільки стали зауважувати парафіяни дивну річ: як прийдуть вони у храм, нападає на них глибока дрімота, а як опам'ятаються - те грошей не дорахуються,

На травень, на перше число, як стало світати, пройшла по полю відьма, росу у спідницю збирала. А конюх у нічне коней виводив, там неподалік у поле й ночував. Побачив він відьму й підслухав її таємне слово: «Беру, так не всі».

Зняв він з одного коня вуздечку, пішов за відьмою слідом, іде й присуджує:

- Беру,

Посперечалися якось раз дві людини із племені кивай. Один затверджував:

- Хивио-Сонце й Гануми - місяць -це дві різних людини.

А іншої стояв на тому, що Хивио й Гануми - одна людина. Суперечка їх перейшла у бійку, і один міцно побив іншого.

Та тоді побитий засоромився своєї слабості й розв'язав відправитися у шлях на каное, щоб нарешті точно довідатися,

Одного разу карась, гріючись на сонечку, задрімав у заводі, поруч самого берега. У цей час спустився до ріки з тайги ведмідь: захотілося йому пити. Побачив ведмідь карася, ударив по воді лапою, та й виплеснув карася на берег.

- Ага, – говорить він карасеві, – попався, зараз я тебе знімання.

Та вже зовсім упасти роззявив проковтнути карася, Бачить карась – справа

Жив за давніх часів один багатий пан. Провідав він, що буде неврожай. Почав він скуповувати жито, і нікому її не продавав, усі неврожайного року чекав.

Ось і настав неврожайний рік. Та ніде люди хліба дістати не можуть, тільки у багатого пана. А той уже півтора рубля за захід заламує.

А неподалік

Жили-Минулого чоловік і дружина. Прожили вони дружно багато років, але не мали дітей. Одного разу вночі дружині приснився сон.

- Добра жінка, - сказав їй незнайомий голос, - твоє бажання здійсниться. Ти народиш близнюків - двох дівчинок. Та назвеш їх: одну

Одного разу, коли мудрець Параду після подорожі на землю повернувся у Вайкунтх і став перед Вишну, той сказав йому:

- Нарада! Ти, здається, обійшов землю. чи Всі там благополучно? чи Подають багаті милостиню? чи Почитають мене бідняки?

Посміхнувся Нарада й відповів:

- Пан мій! Ти, видне, уважаєш, що смертні

У сімнадцятому й на початку вісімнадцятого століття на великій території Рио-Грандові уздовж ріки Уругвай квітнула країна індіанців гуарани, звернених у християнство єзуїтами, і називалася вона місією Семи селищ. Одного разу з великою пишністю відзначався день святого заступника цього народу.

Урочисто

За давніх часів одна дівчина занедужала, вона лежала у окремій хатині й відмовлялася від їжі, яку пропонували їй її матері. Тайкома від усіх вона вбивала дітей Води і їла їх.

Її матері розв'язали з'ясувати, чому дівчина відмовляється від їжі, і ось якось, коли усе жінки й діти відправилися на пошуки личинок термітів, вони веліли однієї дівчинці залишитися будинку й покарали їй стежити

Майстер Наджар був бідняком. Одна радість у нього була — красуня-дружина. Побачив якось падишах дружину майстри Наджару, і закралася у його душі заздрість, захотілося йому роздобути її собі у дружин. Але як це зробити? Став він думати: Силою її не побрати, толки дійдуть. Краще я задам майстрові Наджару важке завдання, не виконає