Лопахин і Варячи в п’єсі А. Чехова “Вишневий сад”

У творі Антона Павловича Чехова “Вишневий сад” перед нами розкриваються такі человеческие якості, як холодний розрахунок і його, здавалося б, антагоніст – яскраво виражений (але не завжди щирий) альтруїзм. Лопахин пропонує вирубати вишневий сад, що являє собою сімейну цінність сім’ї Раневских, нерозривно пов’язану з минулими поколениями. Варячи ж, навпроти, бажає зберегти його заради щиросердечного спокою Любові Андріївни, що ассоциирует маєток і прилягаючий до нього сад з безвізвратно збіглими часами своєї молодості, а також

з пам’яттю про долю предків, що жили тут. Усе здається гранично ясним: Варячи – положительний персонаж, Лопахин – негативний. Згідно поверхностному враженню, що складається при першій же спробі “оцінити” ту атмосферу, який “живе й дихає” кожний з вищезгаданих персонажей, читачеві може здатися, що Варячи – приклад яскраво вираженого альтруїста.

Вона звикла “носити” образ людини, що звершенно безкорисливо й, здавалося б, одержуючи від цього искреннее задоволення, піклується про кожному мало-мальськи знайомому людині Лопахин же – персонаж заведене негативний, з перекрученою

системою личностних цінностей, власними вчинками підкреслюющий такі якості свого характеру, як цинізм, жестокосердие, “зацикленность” на матеріальних цінностях. За що тоді, здавалося б, такі абсолютно різні люди симпатизують один одному? Відповідь на це питання яскраво ілюструє випадок із прохожим.

Реакція Вари, такої “доброчесної” дівчини, нелогічна й протиприродна для неї: “Будинку людям є нема чого, а ви йому віддали золотий? ” Виходить, якщо человек ходить у потасканому кашкеті й виглядає злегка п’яним, то він уже не є людиною, що бідує в їжі? Цей епізод розкриває щиру сутність Вари, виникає підозра в нещирості її турботи про других, у переслідуванні особистих інтересів Такі, як з’ясовуються, споконвічно схожі характери з яскраво вираженим підприємницьким початком, де в основі всіх учинків і помислів лежить прагнення до власної вигоди й задоволення особистих амбіцій (“Я купив маєток, де дід і батько були рабами”), все-таки не можуть бути разом (адже Лопахин так і не робить передложение Варі). І Варячи, і Лопахин занадто самолюбиви, щоб створити сім’ю, у якій неминуче прийде піклуватися про інтереси іншої людини.

Чи можуть ка кие-або матеріальні цінності (будинок, сад або що-небудь інше) оцінюватися настільки високо, щоб людина заради них зміг пожертвувати духовними потребами близьких йому людей, їхнім відношенням і увагою, і почати нове життя, повну гордості, самовдоволення й егоїзму? На це питання й намагається знайти відповідь каждий людина, що відкриває для себе мир чеховських персонажей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лопахин і Варячи в п’єсі А. Чехова “Вишневий сад”